У Полтавській облфілармонії Департамент культури і туризму Полтавської ОВА та Полтавський обласний краєзнавчий музей імені Василя Кричевського презентували проєкт «Поєднані». Він популяризує кілька поколінь захисників України – від УНР, УПА до сучасних ЗСУ й присвячений захисникам України – добровольцям, військовим та медикам, які із 2014-го року виступили на захист незалежності Української держави від російського агресора. Ідея в поєднанні доль героїв російсько-української війни зі схожим історичним персонажем подій сторічної давнини – вояком Армії УНР або УПА.
Розповідається про полтавців: як наших сучасників – Сергія Кривоноса, Юрія Дмитренка, Тетяну Ялову, Андрія Хижняка, Тараса Лелюха, Юліана Матвійчука, так і Героїв минулого – командувача Дієвої Армії УНР Василя Тютюнника, старшину Армії УНР, діяча Холодноярської республіки, письменника, автора роману «Холодний яр» Юрія Горліс-Горського, петлюрівського контррозвідника з Армії УНР Миколу Чеботаріва, сотника УПА Миколу Савченка та командувача бою під Крутами Аверкія Гончаренка. Особлива історія Юрія Дмитренка, який у 2014-2016 та 2018-2019 служив розвідником в українській армії. У 2016-му році він під час виконання бойового завдання підірвався на міні неподалік міста Гнутове. Втратив ногу. Проте після поранення, із протезом ноги зумів не лише відновити форму але й знову повернутися у стрій, стати учасником української збірної на «Іграх нескорених» та отримати на них срібну медаль. Юрій іще до війни взяв собі псевдо «Горський» на честь українського письменника, розвідника і повстанця Юрія Горліса-Горського. І ці два Юрія, як і решта інших учасників проекту, через десятки років поєднані невидимим зв’язком – любов’ю до України та готовністю стати на її захист.
На плакатах виставки можна дізнатися, зокрема, про Віталія Діденка з 93-ї бригади ЗСУ і полковника армії УНР Василя Чабанівського. З наступного плакату на нас дивиться лейтенант Юрій Дмитренко, який у 2014–2016 та 2018–2019 служив розвідником в українській армії. У 2016-му році він під час виконання бойового завдання підірвався на міні неподалік міста Гнутове. Втратив ногу. Проте після поранення, із протезом ноги зумів не лише відновити форму але й знову повернутися у стрій, стати учасником української збірної на «Іграх нескорених» та отримати на них срібну медаль. Юрій іще до війни взяв собі псевдо «Горський» на честь українського письменника, розвідника і повстанця Юрія Горліса-Горського. І ці два Юрія, як і решта інших учасників проекту, через десятки років поєднані невидимим зв’язком — любов’ю до України та готовністю стати на її захист. Тетяна Ялова у найгарячіші дні серпня 2014-го приїхала у місто Щастя і стала медиком у Збройних силах України. Поруч — портрет сестри милосердя Катерини Чубук-Подільської, що 100 років тому теж вибрала таку долю. Артилерист 93-ї бригади Андрій Хижняк у найгарячіші дні прикривав вогнем кіборгів Донецького аеропорту. І тут же фото полковника армії УНР Миколи Чеботаріва.
Долю добровольця “Азову”, засновника ветеранського соціального бізнесу Тараса Лелюха автори проєкту умовно поєднали з шляхом хорунжого УПА Миколи Савченка. Ще на одному з плакатів поруч з легендарним Аверкієм Гончаренком ми бачимо Юліана Матвійчука — добровольця батальйону “Азов”, учасника боїв в Іловайську, повідомлення про загибель якого сколихнуло Полтаву 20 травня 2023 року.
Презентацію виставки провела Наталія Кузьменко, завідувачка науково-дослідним експозиційним відділом новітньої історії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
