Українська Інформаційна Служба в Лондоні з глибоким сумом повідомляє українську громадськість та наукову спільноту, що 12 червня в Парижі помер відомий історик і громадський діяч, професор Володимир Косик.
Володимир Косик пройшов важке, але гідне життя українського вченого-патріота. Він народився 26 листопада 1924 р. в селі Вацевичі біля Дрогобича в бідній селянській родині. Середню освіту здобув у Дрогобичі. Під час Другої світової війни брав участь в підпіллі ОУН, був переслідуваний німцями. Під кінець війни вивезений на примусові роботи до Східної Німеччини, звідки у вересні 1946 р. перейшов до Західної Німеччини.
З 1948 року він живе у Франції. Працював на фабриці, займався науковою діяльністю. Навчався в Українському Вільному Університеті (УВУ) в Мюнхені. Почавши навчання в Університеті Сорбона (Париж), змушений був його перервати через брак коштів. Деякий час працював шахтарем та на інших фізичних роботах, – відтак поновив навчання й успішно закінчив його, а невдовзі здобув перший науковий ступінь в цьому ж університеті. Навчався також в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин.
Протягом 1949-1970 років В. Косик працював журналістом (псевдонім – Борис Марченко). Друкувався в українських еміграційних і французьких виданнях. Заснував франкомовний журнал «L’Est européen» («Європейський схід»), працював у редакціях журналу «Визвольний шлях» (Лондон) і газети «Шлях перемоги» (Мюнхен), що були друкованими органами Закордонних частин ОУН. Ім’я журналіста В.Косика, його статті, присвячені різноманітним аспектам українського питання, Українського Визвольного руху часто зустрічаються на шпальтах різних періодичних видань української діаспори.
У 1956 році Провід ЗЧ ОУН делегував Володимира Косика до Тайваню, аби він очолив редакцію українських програм «Радіо Тайбей». На цій посаді він пропрацював до 1960 року.
Тайвань, кінець 1950-х рр.: праворуч В.Косик, ліворуч Ю.Заблоцький
Володимир Косик брав активну участь у громадському житті української діаспори Франції. У 1961 році його обрали головою «Об’єднання українців у Франції».
У 1960-1980-х роках він читав лекції з історії України в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, а також у Національному інституті східних мов і цивілізацій університету Париж-3.
Багато зусиль приділяв учений утвердженню українського погляду на давні й недавні історичні події в західному світі:
• Симон Петлюра: збірник студійно-наукової конференції в Парижі (травень 1976 року): статті, замітки, матеріали, ред. В. Косик, Український вільний університет. — Париж; Мюнхен, 1980. — 237 с.
• La politique de la France à l’égard de l’Ukraine, Publications de la Sorbonne ; 13. — Paris, 1981.
• Entwicklungsphasen des Konzentrationslagersystems in der UdSSR / Wolodymyr Kosyk. (Aus dem Ukrainischen übers. v. Lidia Kaszurowskyj Kriukow) — München, 1981. — 31 S.
• Das Dritte Reich und die ukrainische Frage: Dokumente 1934–1944 / hrsg., eingel. u. dargest. von Wolodymyr Kosyk. — München: Ukrain. Inst., 1985. — 227 S.
• L’ Allemagne national-socialiste et l’Ukraine, Paris: Publ. de l’Est Européen, 1986. — 665 р. ISBN 2-902892-02-0
• Україна й Німеччина в Другій світовій війні. Переклав з французької Роман Осадчук. — Львів: НТШ, 1993. (перше видання опубліковане в США).
• Українці у Франції. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2008.
• Україна в Другій Світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1944–1945): в 4 томах / Упоряд. В. М. Косика. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАНУ, 2000. – далеко не повний перелік основних праць цього напряму.
Великою заслугою сл. пам. Володимира Косика та керованої ним української громади є популяризація на Заході визначних імен української історії: кн. Анни Ярославни, Пилипа Орлика, Симона Петлюри та інших.
З 1992 року професор часто відвідує Україну, читає спецкурси з історії в багатьох університетах: (Київ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Дрогобич). З 2000 року обіймає посаду професора Львівського національного університету ім. Івана Франка, читає лекції з історії України в цьому університеті. Також він був незмінним делегатом Світових конгресів українців, інших форумів.
В особі професора Володимира Косика українство втратило не тільки сумлінного вченого, який дав поштовх багатьом напрямкам сучасної історичної науки. Він був чудовим і вдумливим наставником молоді, вчив серйозно працювати з архівними джерелами. Будучи беззаперечним науковим авторитетом, став одним з натхненників створення Центру досліджень Визвольного руху.
«При всій об’єктивності, яка витікає з багатоманітності історичних правд кожної країни, український історик мусить бути адвокатом свого народу» – так можна приблизно окреслити його кредо, висловлюване неодноразово в наукових дискусіях та спілкуванні. Про це варто пам’ятати особливо сьогодні, коли так легко збитися на манівці, наслідуючи «модні» теорії.
Світла пам’ять про визначного вченого й патріота залишиться з нами, як і його праці.
В цей сумний день шлемо щирі співчуття рідним, близьким і друзям Покійного.
Вічна пам’ять і Царство Небесне.
