Юрій Щур
Повертаючись на територію України, радянські спецслужби неминуче зустрічали острівки невдоволення та непокори, якими щонайменше були осередки підпілля ОУН на Наддніпрянщині. А вже на території Правобережної України до акцій підпілля долучилися відділи Української повстанської армії.
У лютому 1945 року виконуючий обов’язки начальника управління НКВС УРСР підполковник держбезпеки Бурилін підписав узагальнюючу довідку щодо попередніх результатів боротьби з відділами УПА, які намагалися опанувати терени на схід від Збруча (за період з 1 березня 1944 року по 1 січня 1945 року).
Радянські органи державної безпеки відмічали, що відділи УПА мають на меті здійснення терактів проти радянського й партійного активу, напади на колгоспи й проведення націоналістичної пропаганди. Найбільше у той час ці акції були помітні у Київській, Житомирській, Вінницькій, Кам’янець-Подільській та Чернігівській областях (у адміністративних межах, актуальних на описуваний період часу).
За звітами НКВС, окремо по областях картина, картина виглядала наступним чином. Одразу ж варто зауважити, що співробітники НКВС досить часто завищували кількість загиблих повстанців, рівнозначно занижуючи власні втрати. Відповідно, наведені цифри загиблих із звітів є, перш за все, офіційною версією НКВС й вимагають щонайменше уточнення.
У Житомирській області загинуло повстанців – 425, поранено – 23, заарештовано – 74.
Серед загиблих були повстанські командири Микола Мельник («Онищенко»), «Ярий», Василь Петренко («Лисогір»). У одному з тогочасних повстанських звітів з терену про ці події читаємо: «Війська НКВС ввесь час атакували нас. З перших стрілів стає ранений ком. Ярий, а дальше важкопоранений ком. Лисогір добиває себе гранатою. Червоні підкидають все нові і нові сили, не зважаючи на свої жертви стараються нас взяти. Їм це не вдається. Після нерівного бою під охороною ночі відступаємо. Наші жертви в цей день великі: 9 стрільців не вертають з села, попадають до НКВС, 20 гине в бою, а 10 стрільців зіставляється раненими. Бій цей був недалеко села Кодра Радомського р-ну» (тепер – селище у Макарівському районі Київської області).
Найбільше повстанці, за даними НКВС, оперували у Чоповицькому, Городницькому (існували до 1957 року), Барановському, Словечанському (існував до 1962 року), Овручському, Красноармійському (з 2016 року – Пулинському), Малинівському, Радомишльському й Олевському районах. За вказаний час повстанці здійснили 89 акцій, серед них 10 нападів на колгоспи. Вбито 3 голів сільрад та 1 голову колгоспу, 4 офіцери-червоноармійці та 5 бійців охорони.
Під час антиповстанських операцій було вилучено 32 кулемети, 53 автомати, 470 рушниць, 41 револьвер, 4 гранати, 21870 набоїв.
Власні втрати НКВС подавало наступні: 8 бійців винищувальних батальйонів, 5 бійців пожежної охорони, 8 червоноармійців, 8 курсантів артилерійської школи та 32 бійці (без зазначення належності).
У Київській області загинуло 137 повстанців, поранено – 2, заарештовано – 29. Серед загиблих були повстанські командири «Панько», «Борис» та «Дніпровий».
Найбільше повстанці, за даними НКВС, оперували тут у Димерському (існував до 1962 року), Іванківському, Чорнобильському (існував до 1988 року), Розважевському (ліквідований 1959 року), Макарівському та Бородянському районах.
Під час боїв з повстанцями співробітниками радянських органів держбезпеки вилучено 5 кулеметів, 10 автоматів, 119 рушниць, 6 револьверів, 10 гранат та 1440 набоїв.
Упівцями було здійснено 39 акцій, серед яких 14 нападів на колгоспи. Серед вбитих ворогів було 4 співробітники НКВС та 5 бійців Внутрішніх військ НКВС, 7 – поранені.
У Вінницькій області загинуло 149, отримали поранення 24, заарештовано 84 повстанців. Серед загиблих був командир ВО «Вінниця» групи УПА-Південь Омелян Грабець ( у звіті НКВС – «Батько-Богун»). Також був заарештований начальник організаційно-мобілізаційного відділу КВШ УПА-Північ Ілля Ткачук («Олег»).
Відділи УПА оперували у Літинському, Хмельницькому, Калинівському, Дашевському й Ситковецькому (останні два ліквідовані у 1959 році) районах. За описуваний період було зафіксовано 48 акцій, серед яких 14 нападів на колгоспи та радянські установи.
У повстанців було вилучено 9 кулеметів, 74 рушниці, 67 автоматів, 30 пістолетів, 88 гранат, 24478 набоїв.
Радянські втрати становили вбитими 4 сільських активістів, 6 військовослужбовців, 1 співробітник НКВС, 2 «стрибки». 1 співробітник НКВС та 1 «стрибок» отримали поранення.
У Кам’янець-Подільській (Хмельницькій) області загинуло 533, було поранено 52 та заарештовано 219 повстанців. Серед загиблих був сотенний «Юрко».
Найбільшого поширення відділи УПА отримали у Славутському, Дунаєвецькому, Старокостянтинівському, Берездівському, Станаівському й Меджибозькому (останні три ліквідовані у 1959 році) районах. Повстанці здійснили 91 акцію, серед яких 49 нападів на колгоспи й радянські установи.
У повстанців вилучено 12 кулеметів, 52 автомати, 374 рушниць, 1 міномет, 8 револьверів, 167 гранат, 4100 набоїв.
Радянські втрати склали 60 осіб, з них 56 бійців та «стрибків», 3 офіцери, 5 активістів та 5 працівників НКВС.
У Чернігівській області загинуло 2, поранено 2 та заарештовано 9 повстанців. Серед загиблих був командир «Моряк». Зафіксовано 14 акцій, серед яких 8 нападів на колгоспи та радянські установи.
