Український інститут національної пам’яті (УІНП) підготував відеопроєкт «Війна і міф». Він включає у себе цікаві і надзвичайно важливі відеоролики, які руйнують поширені російсько-комуністичні міфи та ідеологічне кліше, які вигадала ворожа пропаганда СРСР, щоб наголосити на «великій війні всього радянського народу проти німецько-фашистських військ». У межах угоди про інформаційну співпрацю з УІНП полтавський телеканал «Місто+» продемонстрував ці відео. Формат проєкту – кількахвилинні ролики з потужним відеорядом (хроніка, інфографіка, анімація, карти, архівні світлини, моушн-графіка). Цей проєкт є додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Відеоролики присвячені періоду Другої світової війни.
Головною метою є деконструкція радянських міфів та перешкоджання використання історії Другої світової війни в політичних та пропагандистських цілях, зокрема країною-агресором. Нині російські вороги на всю потужність використовують форми і сенси радянської воєнної пропаганди. Міфи про Другу світову розповсюджуються російською пропагандою не лише на теренах України і росії, а й у всьому світі. Таке поширення зумовлене тим, що ця пропаганда спирається на суспільні стереотипи, які формувалися тоталітарним режимом багато років. Розвінчування радянських міфів сприяє, по-перше, недопущенню можливості сучасної росії монополізувати перемогу Червоної армії над нацизмом, адже в її лавах боролися мільйони українців та представників інших національностей. По-друге, ця перемога не повинна для теперішнього російського керівництва стати виправданням агресії в інших країнах (Україна, Сирія, Грузія, Молдова, Чечня) та сучасної російсько-української війни, мотивуючи такі дії тим, що «ми не можемо бути агресорами, адже ми звільнили світ від Гітлера». Виробництво: Prosto production. Над проєктом працювали: Антон Дробович, Зоя Бойченко, Тетяна Бойко, Максим Майоров, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко. У відео використано матеріали книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича.
Чому ми вшановуємо пам’ять 8, а не 9 травня
Міф «Росія могла перемогти нацистів і без українців»
У ролику міф про «Велику Вітчизняну війну»
поставлені питання: Чи справді «Велика Вітчизняна війна» була для союзних республік і, зокрема для України, війною за власну Вітчизну? Чи були готові радянські громадяни гинути за Сталіна? Чи одразу усвідомили люди загрозу нацистського режиму? Чи насправді СРСР – безумовні сили добра, а його супротивники – втілення всесвітнього зла, як це пропагував радянський режим? Та головне, чи є назва «Велика Вітчизняна війна» коректною? В УІНП застерігають, що «Велика вітчизняна війна» – це ідеологічно забарвлена і з наукової точки зору некоректна назва для німецько-радянської війни. Це найменування є продовженням радянського міфу про війну, який досі використовує Російська Федерація зі сподіванням зберегти ідеологічний вплив на пострадянські країни.
Міфи про «освобождєніє
Визволенням від уявних нацистів аргументує росія своє вторгнення в Україну, яке вже принесло тисячі жертв серед мирних мешканців. Визволення – ще одне облудне гасло російських окупантів, яке походить з радянської міфології. Адже повернення Червоної армії у 1943-1944 роках також називали визволенням України. Правда ж в тому, що з вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а опинилася під пануванням іншого тоталітарного режиму. Режиму, який приніс мільйони жертв. Вигнання нацистів супроводжувалося масовими злочинами сталінського режиму. На найнебезпечніших ділянках фронту використовували Чорносвитників – поспіхом мобілізованих місцевих жителів, яких кидали в бій непідготовленими, необмундированими, а часто і неозброєними. Радянських солдатів змушували воювати проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями. А далі – масові репресії і чистки, ще один штучний голод, депортації сотень тисяч людей, десятиліття злиднів, дефіциту, брехні і пропаганди. Ось що принесло Україні московське визволення.
Справжню волю і свободу Український народ отримав тільки 24 серпня 1991 року зі здобуттям незалежності. І саме це не дає спокою Москві. Путінські освободітєлі воліли б звільнити українців саме від України. І для цього вони не шкодують ні жінок, ні дітей. Вбивають, гвалтують і грабують. Одним словом, роблять те, що завжди.
Відеоролик «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»
розвінчує міф про популярне гасло повоєнного часу: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Заклик, що нібито увічнює пам’ять усіх загиблих у війні радянських громадян, насправді брехливий, адже офіційний перелік жертв війни був далеко не повним. «Забутих» жертв і потерпілих – мільйони, адже: СРСР не визнав подій до 22 червня 1941 року, тому «забуті» учасники так званих «прикордонних конфліктів».«Забули» й не згадували поразки 1941—початку 1942 років. Не згадували і військовополонених, жертв Голокосту, остарбайтерів. Інвалідів війни цілеспрямовано прибирали в табори-інтернати подалі від людських очей.Скільки людей дійсно загинуло в роки Другої світової не порахували ні в Союзі, ні потім у росії. Адже виплати за загиблих отримували лише ті родини, хто отримав довідки про смерть. Родини безвісти зниклих – ні. Влада просто економила на цих сім’ях. Показово, що сьогодні ставлення росії до своїх загиблих не змінилось. У війні з Україною вони так само замовчують втрати. Багато солдатів залишаться зниклими безвісті, росії так зручніше і дешевше.
Міф про «маршала побєди Жукова»
Західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною, і Радянський Союз міг перемогти у війні з гітлерівською Німеччиною і без допомоги союзників?
Насправді підтримка СРСР за програмою «ленд-ліз» стала одним із вирішальних факторів перемоги. Союз отримував її вже з осені 1941 року. Допомога союзників відіграла вирішальну роль у битві за Москву. А знамениті льотчики-аси Червоної армії, як от Олександр Покришкін чи Амет-Хан Султан, літали на американських літаках. Сьогодні тема ленд-лізу знову актуальна для України, тільки тепер для відбиття російської агресії.
«День Перемоги» в Радянському Союзі був завжди «святом всенародного торжества»?
Відзначення 9 травня, як “Дня перемоги” виникло лише в «брежнєвські часи», коли комуністична партія посилала патріотичну риторику. У період з 1947 до 1965 року існували вихідні та святкові дні, однак “День перемоги” до них не належав. «День перемоги» використовує путінська Росія у свої пропагандистській роботі.
За матеріалами офіційного сайту УІНП
