На виконання закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» сесія Щербанівської сільради прийняла рішення «Про перейменування вулиць та провулків що знаходяться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області». Нові назви отримали 17 вулиць і провулків громади. Про це повідомили у Полтавському офісі Інституту нацпам’яті.
У с. Щербані вулицю Матросова перейменували на Захисників України (так увічнили пам’ять про оборонців нашої Батьківщини протягом століть—від древньої Київської держави Русі, від Гетьманщини, УНР і до сучасних ЗСУ), а у селі Гора вулицю Гагаріна на пошану Тараса Шевченка. https://tinyurl.mobi/KjUh .
Інший російський космонавт Комаров теж ніяк не пов’язаний з історією громади, такі топоніми були у СРСР елементом наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Тож вулиці і провулки Комарова перейменували: у Щербанях – на честь видатної поетки, драматургині, перекладачки і громадської діячки Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка; у Розсошенцях і Горбанівці на Героїв 146 батальйону ТрО. Так увічнили пам’ять полеглих мешканців Полтавщини, учасників народної російсько-української війни за незалежність України-воїнів батальйону територіальної оборони Збройних сил України.
У селі Розсошенці пішли у небуття назви вулиці і провулку трубадура російської імперії поета Алєксандра Пушкіна, який оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь; виправдовував воєнні злочини російської армії, заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність, паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Ім’я Пушкіна нині російські окупанти використовують як ідеологічну зброю: «Херсон— полуденный край России»,— банер з цією цитатою рашисти розвісили у Херсоні, а вірш Пушкіна «Клеветникам России» нині найбільше використовує путінська ворожа пропаганда для виправдання війни проти України. Тепер їх назвали на честь Григорія Сковороди. Мислитель і гуманіст жив три століття тому. Був освіченим і талановитим, проте не шукав слави, кар’єри чи багатства, не поступався цінностями заради вигоди. Вів аскетичний спосіб життя, міркував і писав про пізнання, життя в гармонії, суспільно корисну працю. Попри такий аскетизм і відреченість (а можливо, саме завдяки цьому), Сковороді вдалося сформулювати ідеї та створити тексти, що захоплюють серця й розуми людей, які живуть через століття після нього. Григорія Савича без перебільшення можна назвати національним філософом— для поколінь українців він залишається цікавим, актуальним і навіть близьким. Детальніше.
Полтавський офіс УІНП
