150 років тому, 6 червня 1875 року на хуторі Олександрівка біля Лубен на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті, діяч «Просвіти», «Братства Тарасівців», «Лубенської республіки», Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації «Український союз хліборобів-державників», журналіст, співредактор журналу «Хліборобська Україна», особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського, брат Володимира і Миколи Шемета. 150-річчя від дня народження видатного державника цьогоріч згідно з Постановою Верховної Ради пошановується на державному рівні. Тож за ініціативи представника Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олега Пустовгара, управління культури і мистецтв виконкому Лубенської міської ради та комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу на території Лубенської територіальної громади (її очолює секретар міськради Маргарита Комарова) у Лубенській міській громаді, на малій батьківщині земляка-ювіляра провели низку просвітницьких зібрань.
Читайте також https://ukrpohliad.org/national-memory/do-150-richchya-sergiya-shemeta-spivzasnovnyka-partiyi-hliborobiv.html
У Лубенській міській бібліотеці для дорослих створили виставку-портрет «Борець за українську державу». А публічна бібліотека імені Володимира Малика та інформаційно-ресурсний центр міського ліцею імені Братів Шеметів влаштували флешмоб «Відчуй себе гетьманським писарем». У ліцеї обладнали фотозону, яка відтворює робочий кабінет Сергія Шемета у Берліні.
«Писар Скропадського»- таку назву мало краєзнавче просвітницьке зібрання у читальному залі бібліотеки імені Малика. До нього долучилися журналісти, читачі цієї книгозбірні та студенти Лубенського фінансово-економічного фахового коледжу Полтавської державної аграрної академії. Присутні переглянули виставку «Поборник державної незалежності України», уривки із документальних фільмів та фотолітопис Сергія Шемета. А ще про цікаві факти з життя знакової особистості розповів випускник Академічного ліцею імені братів Шеметів, науковець МАН Всеволод Кононенко.
Музейники громади зустрілися на годині історичної пам’яті «Сергій Шемет – подвижник української справи» у Лубенському краєзнавчому музеї. Його науковий співробітник Тетяна Сафронова розповіла про славетну родину Шеметів, біля якої гуртувався цвіт української нації. Вияскравила життя та діяльність Сергія Шемета як організатора та очільника Української демократично-хліборобської партії, соратника гетьмана Павла Скоропадського та громадсько-політичну та просвітницьку діяльність на еміграції. «Його називали особистим писарем Скоропадського, а ще Сергій Шемет знаково народився на день журналіста. Він вперше не заангажовано, «гарячим слідом» висвітлив причини крутянської трагедії, написав та опублікував спогади про Болбочана, Міхновського та переклав українською спогади Скропадського. Життя пана Сергія «людини старовинного роду та віковічних традицій», що серед трьох братів прожив найдовше, завершилася аж в Австралії. Друзі писали, що він пожертвував родинним щастям, «аби для супротивників не було вразливої п’яти». Заможний бізнесмен, землевласник, співорганізатор «Просвіти», інтелігент і книголюб з 1919 року до кінця життя провів в еміграції, сповна пізнавши нестатки», – розповідали на зібранні.
«Відзначення 150-річчя славетного діяча Сергія Шемета – важлива подія не лише для Лубенщини, Полтавщини, але й для всієї України. Вона засвідчує глибоку повагу до нашої культурної та історичної спадщини, незламну віру в торжество правди та справедливості у героїчному сьогоденні», – сказав на урочистостях начальник Управління культури і мистецтв Лубенської громади Юрій Литовченко. Він подякував усім за плекання пам’яті про земляка і зауважив: роль закладів культури, і насамперед музеїв у збереженні культурної спадщини нині важко переоцінити; ці заклади поєднують покоління, діючи як хранителі та провідники історії. Користуючись нагодою теплої зустрічі пан Юрій вручив Грамоту Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації за вагомий внесок у збереження української культурної спадщини та розвитку музейної справи Полтавщини Руслані Василенко – молодшому науковому співробітнику музею Гната Стеллецького. Учасники зібрання відвідали та поклали квіти до родинної усипальні Шеметів, місця пошанування славного роду, який залишив помітний слід у національній історії (на світлині).
Небайдужі лубенці, читачі і співробітники бібліотеки для дітей побували біля меморіальної дошки на місці редакції газети «Хлібороб» (на світлині). Її видання-знакова подія української культури і журналістики. «Після революції 1905 року в Україні почалося політичне і культурне пожвавлення. Користуючись цим, брати Шемети у Лубнах заснували українські гуртки, осередки товариств «Братерство Тарасівців» та «Просвіти». А ще започаткували першу україномовну газету на Лівобережній Україні «Хлібороб»», – наголошували учасники просвітницької акції.
Довідково: Разом із майбутнім діячем Української Народної Республіки Андрієм Лівицьким брати Шемети стали одними із «батьків-засновників» «Лубенської республіки» — політико-адміністративного комітету, проголошеного в грудні 1905 року й вигнав з території Лубен і околиць органи влади Російської імперії і дбав про самоуправління в Лубнах аж до 1907 року. У Лубенській республіці були навіть власні мілітарні сили — Лубенська самооборона, яка протидіяла арештам революціонерів царською владою, зупиняла єврейські погроми та взагалі підтримувала правопорядок на території «Республіки». Частина істориків називає «Лубенську республіку» «першою українською державою» у новітній історії.
У 1917 році Сергій Шемет став співзасновником Української партії хліборобів-демократів. У квітні 1918 року був серед ініціаторів скликання Хліборобського конгресу, на якому Павла Скоропадського проголосили Гетьманом України. Наполегливо виступав за українізацію гетьманського уряду. Лишився вірним Скоропадському і разом з ним опинився на еміграції. Мешкав у Відні, Тарнові, Берліні, Парижі. Разом з В’ячеславом Липинським і Дмитром Дорошенком заснував у Відні Український Союз Хліборобів-Державників. Був співредактором журналу «Хліборобська Україна» та інших гетьманських видань. На початку 1930-х оселився на віллі Павла Скоропадського поблизу Берліна, активно займався організацією роботи Гетьманської Управи і виконував різноманітні доручення гетьмана. Був особистим секретарем Гетьмана та членом Ради Присяжних. За дорученням Скоропадського намагався налагодити контакти з представниками емігрантських осередків в інших країнах, зокрема в Чехословаччині, Литві, Латвії, Естонії, Польщі, Чехословаччині, Австрії, щоб об’єднати їх на спільній платформі боротьби проти радянської окупації України. Лише в 1936 році Шемет здійснив низку поїздок до Варшави, Львова, Праги, де зустрічався з Андрієм Лівицьким, Євгеном Коновальцем, Василем Мудрим та іншими визначними діячами української еміграції.
Ще з 1930-х років потрапляє на розробку спецслужб НКВД. У листопаді 1943 року в 4 (розвідувальному) управлінні НКГБ УРСР з’являється окрема справа-формуляр Сергія Шемета, де йому дають таку характеристику: «Шемет Сергій – керівник канцелярії і преси Скоропадського, член Українського союзу хліборобів-державників. Колишній поміщик Лубенського повіту Полтавської губернії, колишній власник суконної фабрики в Лубнах. За освітою інженер-хімік. Веде здоровий спосіб життя. Дуже відданий Скоропадському і гетьманській ідеї. В Управі має великий авторитет і веде в ній основну роботу…».
Загибель Скоропадського в 1945 року внаслідок авіанальотів та бомбардувань союзницьких військ стала для Сергія Шемета великим ударом. Деякий час він перебував у західних зонах окупації Німеччини та в Парижі. Після 1953 року разом з племінником Богданом Шеметом переїхав до Австралії, де вони стали одними із засновників Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА).
Помер 5 травня 1957 року. Похований у Мельбурні. На честь братів Шеметів названі вулиці в Києві та Лубнах, провулок у Полтаві.
Представництво УІНП в Полтаві (за матеріалами офіційних сайтів Лубенської міської ради https://salo.li/2F56974 та офіційного сайту УІНП https://salo.li/a5F6426)
