140 років тому, у селі Венслави (нині належить до Лохвицької міської громади Миргородського району Полтавської області) народився хоровий диригент, художній керівник капели «Думка», один із засновників Всеукраїнського музичного товариства імені Миколи Леонтовича, фундатор хору «Україна» Нестор Городовенко. Цьогоріч 140-річчя із дня його народження за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно із Постановою ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» відзначається на державному рівні. За ініціативи директорки Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА Ірини Удовіченко, представника УІНП у Полтавській області Олега Пустовгара та відділу культури, сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Лохвицької міської ради у цій громаді вшанували земляка просвітницьким зібранням.
«Співанка довжиною в життя» – таку назву мала подія-присвята на пошану земляка і знакового діяча культури. Просвітницьке зібрання і концерт з нагоди 140-річчя Нестора Городовенка організували відділ культури, сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Лохвицької міської ради та Лохвицький міський будинок культури. Подія стала помітною сторінкою у духовному житті Лохвицького краю і зібрала шанувальників національної пісні та історії, ставши справжнім гімном українській культурній ідентичності та незламності духу. Вшанувати пам’ять та творчий спадок Нестора Городовенка завітали учні шкіл Лохвиці, краєзнавці, музейники, громадськість. Захід став яскравою кульмінацією святкувань, присвячених ювілею Майстра.
На честь дати Лохвицький краєзнавчий музей імені Григорія Сковороди долучився до вшанування пам’яті земляка, відкривши оновлену експозицію, присвячену Городовенку. Ще до початку зібрання атмосфера вшанування огортала гостей: у фойє Будинку культури відвідувачів зустрічала тематична виставка світлин, присвячена Нестору Городовенку, що підготовлена за матеріалами Лохвицького краєзнавчого музею та книгою Валентина Кохно «З лебединівської стежки – у далекий світ» і монографією Георгія Шибанова «Нестор Городовенко. Життя і творчість». На фото – різні роки життя маестро, а також історія очолюваних ним колективів – легендарної капели «ДУМКА» та канадського хору «Україна».
Упродовж усього заходу учасників та гостей незримо, але пронизливо супроводжували сині очі Майстра. З великого екрана на боковій стіні, де була розміщена його світлина, здавалося, він особисто спостерігав за кожним акордом, підтверджуючи згадку з його життєпису, що від матері він узяв лише очі – такі самі, іскристі та вимогливі. Розпочалася подія потужним виконанням духовної молитви «Боже, великий, єдиний» (музика М. Лисенка, обр. О. Кошиця) у виконанні народної хорової капели «Світанок» Лохвицького МБК (керівник Любов Гончарова, концертмейстер Лариса Плахтієнко).
Ведучі заходу, Валентина Кулик (автор сценарію) та Валентина Литвиненко окреслили неоціненний внесок Нестора Городовенка у збереження та популяризацію української пісні, нагадавши, що саме він вивів капелу «ДУМКА» на світову сцену, а начальник відділу культури, сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Лохвицької міської ради Ярослав Кабар наголосив: відродження культурного коду українців і забезпечення його тяглості можливе лише через дбайливе плекання пам’яті про видатних земляків, які несли славу творчості українського народу по всьому світу.
Цікаве занурення у життєвий і творчий шлях маестро забезпечила Вікторія Сова – головний спеціаліст архівного відділу Миргородської районної військової адміністрації, яка підготувала та представила глядачам змістовну розповідь і відеопрезентацію. Особливою гостею події стала журналістка Галина Шибанова (Газета «Нова праця» смт. Чорнухи ) – дружина мистецтвознавця Георгія Шибанова, автора монографії «Нестор Городовенко. Життя і творчість». Вона поділилася спогадами та подякувала всім учасникам за збереження пам’яті про великого митця.
Багато цікавого почули глядачі про життя і творчість Нестора Городовенка, які припали на буремні роки – повалення російського царату, Українська Народна Республіка, Четвертий універсал, окупація УНР ленінською росією… Була капела «Думка», визнання, успіх, а потім війна, окупація, еміграція, канадський хор «Україна»…
Ведучі також звернули увагу на… мову. Адже не секрет, що і у Російській імперії, і у СРСР окупаційна влада намагалася знищити українську ідентичність через заборону та всілякі, начебто, «модернізації». Але ті українці, яких доля закинула в еміграцію, в тому числі і Нестор Городовенко, зуміли зберегти те, що для багатьох стало відкриттям. Наприклад, час, коли співочий колектив збирається разом і співає, готуючись до виступів ми називаємо репетицією. А от у спогадах самого Городовенка, та інших капелян і учасників хору «Україна» є просто чарівне слово – співанка.
Тож завдяки спільній праці та багатьох кропітких співанок справжнім серцем події стала пісня. Різнобарвність хорового та вокального мистецтва продемонстрували Народний аматорський хор української пісні «Явір» (Заводський МБК № 1, керівник Людмила Лобецька, акомпаніатор Юрій Кибкало), квартет бандуристок «Струни серця» (Лохвицький МБК, керівник Тамара Федоренко), Народний вокальний ансамбль «Дивоцвіт» (викладачів Заводської ДМШ, керівник Інна Ковтун), Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Любисток» (Лохвицький МБК, керівник Микола Тарапата).
В пресі другої половини 1920-х років писали, що під творчим керівництвом Нестора Городовенка головною якістю «ДУМКИ» був вишукано чутливий, тонкий підхід до задуму пісні, а також дуже насичений і надзвичайно динамічний звук і відмічали виняткову дисципліну серед капелян. Скоріш за все саме музичний і організаційний талант маестро зробив можливим неперевершене виконання «Думкою» творів Брамса, Гайдна, Берліоза та інших класиків.
І дуже приємно, що на батьківщині Нестора Городовенка є свої традиції виконання класики, а ще приємніше, що до світових шедеврів залучають і молодь. Справжнє піднесення подарувало учасникам події-присвяти виконання твору Джовані Перголезі «Stabat Mater» дитячим хором «Дзвіночок» (керівник Наталія Уткіна) та вокальним ансамблем «Лілея» (керівник Любов Гончарова) Лохвицької дитячої музичної школи.
До речі саме останній колектив подарував всім легендарного «Щедрика», нагадавши глядачам, що Нестор Городовенко був одним із фундаторів Всеукраїнського музичного товариства імені Миколи Леонтовича, створеного у першій половині 20-х років минулого століття.
Під час проведення події з особливою шаною слова подяки були адресовані Захисникам та Захисницям Збройних Сил України, без чиєї мужності та стійкості проведення такого заходу було б неможливим.
Організатори заходу щиро вдячні за надану допомогу в підготовці події адвокату, доктору права, письменнику та краєзнавцю Олександру Панченку, а також поетесі і письменниці Валентині Белі.
Подія-присвята «СПІВАНКА ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ» перетворилася на живий міст між епохами, де кожна пісня, яку плекав Нестор Городовенко попри заборони і поневіряння, сьогодні звучала новими, але глибоко вкоріненими голосами його земляків. Участь колективів різних поколінь, від юного «Дзвіночка» до досвідчених хорів, наочно продемонструвала тяглість і невичерпну силу національної традиції на Лохвиччині. Спадщина Майстра, який зробив українську пісню світовим надбанням, є сьогодні непохитною основою нашого культурного коду.
«Вечір з вшанування Нестора Городовенка у Лохвиці – ще один крок з увічнення пам’яті видатного митця. Адже у межах деколонізації у Полтаві на честь Городовенка перейменовано провулок Чайковського, а у Лохвиці – вулицю комуніста Федоряки. Лохвицька міська рада перейменувала комунальний заклад «Лохвицька дитяча музична школа ім. І.О. Дунаєвського». Відтепер заклад матиме назву «Лохвицька дитяча музична школа». На мою думку, школа не може довго лишатися безіменною. Настав час увічнити Городовенка. Кращої назви ніж вшанування земляка у назві цього навчального мистецького закладу («імені Городовенка») годі й шукати., – так для ЗМІ Полтави прокоментував подію її ініціатор Олег Пустовгар.
Хор Різдвяно-богородицької церкви (собор). Другий ряд третій праворуч Н. Городовенко. Початок ХХ ст.,
Фото зруйнованого в 30-х роках більшовиками Храму Різдва Богородиці в Лохвиці, в якому диригував Нестор
Довідково: Нестор Городовенко народився у листопаді 1885 року у селі Венслави на Полтавщині. 1907 року закінчив Глухівський педагогічний інститут, працював у навчальних закладах Лохвиці, Переяслава, с. Ольгополя на Вінничині, де викладав співи й керував хорами. У період національного відродження, постання Української Центральної Ради, проголошення Української Народної Республіки, від 1917 року— у Києві: викладач співу 2-ї української гімназії, керівник хорів Університету св. Володимира та Всеукраїнської учительської спілки.
Церковний хор у Лохвиці під керівництвом Н.Т.Городовенка. 1908 р
Наприкінці січня 1921 року українську громадськість сколихнула трагічна звістка: «українського Моцарта» — відомого композитора, хорового диригента, громадського діяча, автора славнозвісного «Щедрика» Миколу Леонтовича у домі його батька застрелив невідомий, що напросився переночувати. Згодом з’ясувалося, що невідомий прибулець — співробітник Гайсинської ЧК Афанасій Гріщенко, і це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією). 1 лютого 1921 року в Київському музично-драматичному інституті імені Микола Лисенка діячі культури, професори й студентство зібралися, щоб за християнським звичаєм відзначити 9 днів по вбивству чекістом-терористом композитора. Спорядили концерт з творів Леонтовича, виступили зі словами жалю й скорботи. Тоді ж ухвалили створити Комітет пам’яті Миколи Леонтовича, передусім задля з’ясування обставин вбивства видатного митця. До складу Комітету увійшли композитори Кирило Стеценко, Яків Степовий, Григорій Верьовка, Борис Лятошинський; вчений, фольклорист, чоловік Лесі Українки Климент Квітка; видатний український поет, у той час ще й — хоровий диригент Павло Тичина; бандурист, письменник, актор і мистецтвознавець Гнат Хоткевич; хоровий диригент, новатор театральної справи Лесь Курбас й відомий актор і театральний режисер Іван Садовський; президент Української академії мистецтв Микола Бурачек, історик української літератури Сергій Єфремов рідня Миколи Леонтовича — батько, дружина та сестри як почесні члени та чимало інших знакових діячів. Серед них і уродженець Полтавщини Нестор Городовенко. Юридичне затвердження Комітету тривало два місяці і в квітні 1921 року нарешті увінчалося відповідним дозволом владних органів. Незабаром комітет переріс у Всеукраїнське музичне товариство імені Миколи Леонтовича. У страшні сталінські 30-ті більшість його активу комуністи розстріляють або вишлють до сибірів-магаданів.
Нестор Городовенко майже двадцять років (1919-37) був художнім керівником і головним диригентом капели «Думка», під орудою якого стала кращим українським хором і отримала міжнародне визнання. Величезний репертуар капели охоплював музику народного багатоголосся, українську та світову класику, а також модерну хорову музику, твори великої форми. Тріумфальними були виступи капели 1929 у Парижі, Ліоні, Бордо, Марселі та інших містах Франції з програмами європейської класики, а також творами українських композиторів і народними піснями.
Нестор Городовенко на вулиці Парижа
Хвилі Другої світової війни закинули Городовенка спершу до Галичини, згодом— до Німеччини. Був диригентом Української народної хорової капели в Києві (1942–1943 рр.), керівником хору ім. Миколи Леонтовича Інституту народної творчості у Львові (1943–1944 рр.). У 1945 році в таборах у Баварії організував хор «Україна», з яким проводив концертну діяльність.
Від 1949 року постійно мешкав у Канаді, в Монреалі, де організував і очолив хор «Україна». Під умілою рукою Нестора Городовенка колектив досяг високої досконалості хорового співу та став кращим хоровим колективом Північної Америки. Загалом за 15 років керівництва «Україною» маестро опрацював майже 500 творів.
Представництво УІНП в Полтаві
Відділ культури, сім’ї, молоді та спорту виконкому Лохвицької міськради
Лохвицький міський будинок культури
