Героїчний спротив агресії північного сусіда на Донбасі дещо пригасив інтерес до іншої героїчної сторінки нашої історії – боротьби ОУН-УПА проти того самого ворога – імперії зла.
Проблемі визвольних змагань середини ХХ століття присвячене вельми цікаве історично-літературне видання – книга-альбом заслуженого працівника освіти України, професора Дмитра Скільського «Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА в світлинах», нещодавно видана в одному з видавництв Тернополя.
Перш ніж розповісти про її зміст, форму, композицію, процес видання, скажу дещо про її автора. Дмитро Скільський народився 1933 року в одному з чотирьох однойменних сіл – Березові Вижньому в той час Коломийського повіту, теперішньої Івано-Франківській області. Ці села чинили впертий спротив комуно-московській окупаційній владі.
У 16-літньому віці Дмитро Скільський став членом підпільної молодіжної організації українських націоналістів. Під псевдонімом «Невідомий», будучи старшокласником єдиної на район Яблунівської середньої школи за завданням проводу ОУН Коломийщини збирав важливу інформацію про дії окупаційної влади, яку передавав мамі, а вона – своєму рідному братові «Байді» (Михайло Симчич) – особистому охоронцеві окружного провідника ОУН «Бориса» (Григорій Легкий).
Після закінчення Яблунівської середньої школи Дмитро, працюючи вчителем Космач-Рушірської семирічки, отримав від «Байди» на зберігання, за його словами, «до кращих часів й, можливо, знадобиться для нашої історії» частину фотоархіву Коломийської і Буковинської округ ОУН-УПА – 50 світлин, які, як розповідає він, беріг як зіницю ока, аж до тих часів – часів незалежності, коли їх оприлюднення стало безпечним.
Дмитро Скільський, як самовідданий педагог, присвятив лише освітній діяльності тривалий період свого життя: від вересня 1951 до квітня 2015 року, виховуючи спочатку учнівську, а згодом студентську молодь, насамперед, в дусі національного патріотизму. Як кандидат педагогічних наук з 1973 року працював доцентом Тернопільського національного педагогічного університету ім.. Володимира Гнатюка. з 1998 року – доцентом Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, з 2003 до квітня 2015 року – професором, завідувачем кафедри Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Тоді йому присвоєне почесне звання заслуженого працівника освіти України.
В окупаційий період, працюючи викладачем вищого навчального закладу в статусі безпартійного, Дмитро Скільський постійно зазнавав з боку його керівництва дискримінаційного впливу, однак залишався вірним своїм національно-патріотичним переконанням.
Дмитро Скільський автор 5 вишівських навчальних посібників, понад 200 статей, опублікованих в зарубіжних, центральних і місцевих виданнях.
Основу книги-альбому «Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА в світлинах» склали ті понад 50 світлин, які передав «Невідомому» (Дмитро Скільський) на зберігання кущовий провідник «Байда» (Михайло Симчич).
З настанням незалежності України автор взявся за відновлення світлин. Світлини, за його словами, були невеликої конфігурації – найбільші мали розмір 8 х 5 см, а найменші – 3,5 х 2,5 см. Роки і умови зберігання й переховування вплинули на їх якість, деякі з них вкрилися плямами, поблякли. То ж довелося автору в фотоательє їх якомога краще відновити, зробити з них копії, суттєво збільшивши розміри. До книги-альбому включено також деякі фотографії з видань Михайла Томащука, Василя Гуменюка, Михайла Андрусяка та ін. Значна частина світлин є мало або зовсім невідомою, деякі мають написи на зворотах, зроблені «Байдою», які теж опубліковані, що засвідчує їхню автентичність та несуть бодай якусь інформацію про зображених на них повстанців. Залишається низка невпізнаних або таких, про кого відомості надто скупі.
До оприлюднення збережених фотодокументів автор поставився як до справи своєї честі. Книга-альбом представляє читачам альманах змагань та життєвих буднів повстанців.
Своєрідність книги-альбому в тім, що унікальним є сам матеріал, який ліг в її основу. Адже кожна з цих фотографій свого часу могла стати «речовим доказом» і смертним вироком для повстанців, на них зображених. У ній наявні 70 біографічних нарисів про повстанців, і кожен нарис підкріплено документальними світлинами. Вони надзвичайно цікаві – хоча б тим, що докладно показують не лише обличчя воїнів УПА та членів ОУН, а й їхню зброю та щоденний побут.
В книзі-альбомі також є близько 70 біографічних нарисів про кожного впізнаного повстанця, написані її автором. Він розповідав, що чимало повстанців, які є на світлинах, він знав ще з дитинства і ранньої юності, зокрема своїх односельців, таких, як сотенний «Мороз» (Дмитро Негрич), сотенний «Кривоніс» (Мирослав Симчич), чотовий «Зірка» (Іван Урбанович), станичний «Ганджа» (Петро Скільський), стрілець «Грім» (Василь Скільський), районний провідник ОУН «Хміль» (Василь Романчич), сотенний «Білий» (Юрій Долішняк) та ін.
Цінність книги полягає в тому, що в ній відображено буремні роки нашої історії через оприлюднення досі невідомих в більшості фотодокументів. Вона містить декілька фотографій членів патріотичної родини Симчичів-Скільських: стрільця УПА «Орла» (Дмитро Симчич), господарчого станиці «Юзя» (Йосип Симчич), зв’язкової Ольги Симчич-Скільської, їхньої мами Євдокії Геник-Симчич, підпільниці «Заграви» (Ганна Скільська-Геник), зв’язкового «Чумака» (Василь Скільський), ройового командира УПА, кущового провідника ОУН «Байди» (Михайло Симчич), які за участь у національно-патріотичному русі були: одні засуджені, виселені в Сибір, інші жорстоко переслідувані комуно-московським окупаційним режимом. Окремі їхні фотографії, зокрема «Байди», «Заграви», Євдокії Симчич зроблені під час відбування довготривалих термінів ув’язнення і виселення.
Фотодокументи книги-альбому засвідчують, що в Коломийській і Буковинській округах ОУН-УПА воювали уродженці не лише західного, але й інших регіонів України. Вони руйнують досить живучі стереотипні уявлення про те, що ОУН-УПА, мовляв, складали лише «західняки». От, до прикладу, світлини Івана Кулика і біографічний нарис про нього, в якому розповідається, що він родом із села Грабове Донецької області. Спочатку , як офіцер Червоної армії, воював проти німців. Разом з групою розвідників потрапив у полон, звідки вдалося вирватись втечею, перейшов в УПА. Під псевдонімом «Сірий» Іван Кулик виконував спочатку обов’язки інструктора у підстаршинській школі, згодом у званні сотенного командира хоробро воював проти чекістських ординців, був одним з керівників відповідального агітаційного рейду на територію Румунії – повстанці інформували сусідів-румунів про гнобительський характер комуно-московського окупаційного режиму.
Унікальне історично-літературне видання викликало жвавий інтерес не лише в читачів Галичини й Буковини, але й в інших регіонах нашої країни, про що свідчать публікації в засобах масової інформації з позитивною оцінкою. Оскільки книга видана невеликим накладом, автор має намір перевидати її, щоб була доступнішою українському читачеві.
Ігор Веселовський
