Юрій Щур
Серед справ-формулярів, які розроблялися запорізькими КГБістами за характеристикою «український націоналіст» у 1964 році, була й справа завідуючого теоретичним відділенням Запорізького музичного училища Романа Новосада. Останній народився 1917 року у Судовій Вишні (зараз – місто районного значення Мостиського району Львівської області), з 1940 по 1947 рік проживав у Відні (Австрія), де закінчив консерваторію.
У 1942 році Новосад познайомився з ерцгерцогом Вільгельмом фон Габсбургом (серед українців також знаним як «Василь Вишиваний», полковник Армії УНР). Також підтримував зв’язки із оунівкою Лідією Тульчин (Прокопович). Після того, як співробітникам совєтських органів державної безпеки вдалося викрити Вишиваного, вони отримали інформацію про Новосада.
Так, у квітневому 1948 року спецповідомленні МГБ УССР щодо перебігу слідства «по справі агента англійської й французької розвідок Габсбург-Лотрінгена Вільгельма», зауважувалося, що за допомогою Романа Новосада відбулася зустріч (переговори) представників французької розвідки та ОУН-р (яку представляв Микола Лебідь). Цю інформацію сам організатор підтвердив совєтському слідчому на допитах після арешту МГБ. Така діяльність була «оцінена» в 25 років таборів.
У 1956 році, ще відбуваючи покарання, Новосад був завербований до агентурної мережі під псевдонімом «Фіделіс». Того ж року звільнений, залишився проживати у місті Іркутськ (Росія). Наступного року Новосад був направлений до Москви на Всесвітній фестиваль молоді, де був підставлений австрійцю Розенбергу та його товаришу Єдвіну Полю, які підозрювалися у шпигунстві.
У характеристиці, яку пізніше надало Іркутське УКГБ, зазначалося, що агент «більше схильний до участі у чисто контррозвідувальних заходах, а до перевірки антисовєтських елементів всередині країни відноситься пасивно, оцінюючи їх як такі, що не несуть загрози для Совєтської держави».
Наприкінці 1962 року Новосад – «Фіделіс» переїхав на проживання до Запоріжжя. Тут і розпочалися його дії, які викликали жваве зацікавлення місцевих КГБістів. Зокрема, деякі його дії та знайомства відбувалися без абсолютного інформування та погодження із оперативниками. Зокрема, з власної ініціативи, Новосад зв’язався з агентом КГБ «Гомером», у розмовах з яким дозволяв собі «висловлювати націоналістичні судження», давав читати видання з історії України «націоналістичного характеру» тощо.
Крім того, також з власної ініціативи, встановив зв’язки з одним із керівників підпілля ОУН-р Петром Дужим, який на той час, після звільнення з ув’язнення, проживав у Запоріжжі. Під час зустрічей та розмов вони, за словами співробітників КГБ, «деякі події трактували з націоналістичних позицій». Враховуючи, що розмови Дужого та Новосада співробітниками КГБ таємно фіксувалися на аудіоплівку, матеріалу для таких висновків вони мали достатньо. Сам же «Фіделіс», зустрічаючись після цього з кураторами, давав Дужому досить добру характеристику, не розкриваючи його сучасних поглядів.
Петро Дужий
Також, за нез’ясованих КГБістами обставин, Новосад познайомився з підозрюваним у проведенні націоналістичної діяльності об’єктом розробки Грозовським, який на той час проживав у Чернігівському районі Запорізької області. За даними КГБ, останній 1950 року у 18-ти річному віці, був засуджений як активний «бандпособник» до 25 років таборів. Звільнився 1957 року. Часто змінював місце проживання. Із близькими знайомими постійно провадив бесіди націоналістичного та антисовєтського характеру. У 1962 році, проживаючи вже у Чернігівському районі Запорізької області, встановив зв’язки з однолітком Панюцею, який також відбував покарання за націоналістичну діяльність. Разом із тим, дізнавшись, що останній дозволяє собі відкрито критикувати совєтську владу й вести розмови на націоналістичні теми, перестав з ним спілкуватися. Сам же Грозовський на загал створював видимість совєтського патріота, який поділяє комуністичні погляди. У 1964 році переїхав до Мелітопольського району, відповідно його розробку продовжували місцеві КГБісти.
Враховуючи такі обставини, співробітники запорізького КГБ почали підозрювати Новосада у проведенні націоналістичної діяльності. За його агентурною розробкою, у погодженні з 2 Управлінням КГБ УССР, планувалося задокументувати його «націоналістичні прояви» та здійснити перевербування для використання у контррозвідувальній діяльності серед українських націоналістичних організацій за кордоном.
Корегувати плани КГБістів змусив сам Новосад. У розмові із агентом «Гомером» він розповів про плани виїхати із Запоріжжя. Причину такого рішення пояснював труднощами на роботі. Збирався на Західну Україну, оскільки там себе почував вільніше. Влітку 1964 року він відвідав Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську та інші області. Наприкінці липня того ж року повернувся до Запоріжжя вже з наміром нікуди не їхати, а залишитися тут на постійне проживання. Тим самим примусив співробітників КГБ знову корегувати плани з агентурної розробки.
