Справа Анни Зубейко

Юрій Щур

На початку 1950-х років співробітники Калінінськогоⁱ РВ МГБ Херсонської області здійснювали розробку уродженки Львівської області Анни Зубейко. За інформацією чекістів, вона була зв’язковою між Куликівським та Великомостівським районними Проводами ОУН. У жовтні 1950 р. була затримана й примушена до співпраці з МГБ. Та повернувшись до підпілля, Анна розповіла провідникам про своє затримання й вербування. Відповідно, отримала завдання дезінформувати МГБістів, про що останні дізналися із вилучених у одній з криївок провідника «Дем’яна» протоколів її допитів.

У 1951 р. Анна Зубейко виїхала як переселенка до Херсонської області. перед тим отримала від провідників «Колосенка» та «Іскри» завдання створити «зачіпний» пункт для підпілля на Херсонщині. За рахунок донесень агента «Серебрякової» та з перечитуваних особистих листів стало відомо, що Зубейко підтримує зв’язки з кількома невстановленими адресатами у Львівській області. Крім того, фіксувалися випадки виїздів Анни до Львівської області, де вона зустрічалася з різними людьми. Для з’ясування усіх обставин справи у розробку було введено досвідченого агента «Васю» (Іван Процайло), який у 1951 р. перебував у підпіллі на Львівщині як агент МГБ, а 1952-го був викликаний на Херсонщину. Із своїм завданням агент справився досконало, зміг настільки «втертися» у довіру до Анни, що справа йшла до весілля.

На вимогу Анни агент погодився, щоб їх обвінчав її знайомий священик на Львівщині, куди «закохані» спеціально виїхали з Херсонської області. Паралельно з цим, «Вася» збирав інформацію про діюче підпілля ОУН, посилено розпитуючи вже тепер дружину про її перебування серед підпільників та відомі зв’язки. За рахунок цього співробітникам МГБ вдалося встановити близько десятка членів ОУН, які прибули до Херсонської області разом з переселенцями. Серед таких був і Федір Ільків, за яким вже йшло стеження чекістів.

Здійснюючи розробку Анни Зубейко, співробітники МГБ вважали її не просто одиничною справою на учасника оунівського підпілля. Мова йшла про зв’язковий пункт ОУН, який міг вивести на керівників підпільних ланок на Західній Україні, а на перспективу – й на тих небагатьох керівників вищої ланки, які ще продовжували боротьбу. Разом із тим, агенту «Васі» не вдавалося отримувати від Анни, тепер вже дружини, повноцінної інформації. Було багато неточностей та недомовок. Через це виникла ідея підставити їй «представника Головного Проводу», який мав би допитати її про усі обставини вербування МГБ на Львівщині й роботі в підпіллі. Крім того, серед чекістів нуртувала ідея створити легендований пункт зв’язку Херсонського підпілля ОУН, до складу якого мали увійти Анна Зубейко та Федір Ільків. Керівником пункту, зрозуміло, мав бути агент «Вася».

З цією метою навіть було прийнято рішення призупинити арешт Ільківа, колишнього учасника Юнацтва ОУН на Львівщині. В МГБ наполягали на тому, що його арешт зашкодить розробці й створенню легендованого зачіпного пункту. Та, очевидно, щось пішло не так. Станом на кінець 1953 року ідея створити легендоване підпілля так і не була реалізована.

Ще однією зачіпкою для «Васі» у розробці Анни Зубейко стало її листування з невстановленою особою з міста Кемерово в Росії. Відслідковуючи кореспонденцію об’єкта розробки, співробітники МГБ натрапили на лист з явними випадами у бік совєтської влади та роздумами націоналістичного спрямування. Крім того, автор листа писав, що у нього багато однодумців, з якими він збирається поновити свою боротьбу за самостійність України. Остання обставина серйозно зацікавила чекістів. Для встановлення усіх обставин цього листування агент знову отримав завдання «розговорити» Анну.

Агенту вдалося встановити, що автором цього листа був двоюрідний брат Анни Михайло Кичула. Колишній учасник антисовєтського руху відбував присуд у одному з таборів Кемеровської області й встановив зв’язок з сестрою через її матір. У листах (а їх вже було кільканадцять) він жваво описував свої плани й ділився думками. «Вася» знайшов привід взяти ці листи для ознайомлення – насправді для кураторів з МГБ. Останні одразу ж зробили фотокопії матеріалів.

Розробка отримувала новий напрямок, оскільки Михайло Кичула у листах писав про створення ним осередку ОУН у таборі й залучення до нього молоді з ув’язнених. Крім того, він закликав сестру продовжувати боротьбу з режимом. Сам же обіцяв після відбуття присуду приїхати до неї у Херсонську область. Очевидно, що подібний фігурант для МГБ Херсонської області був більш ніж небажаним, особливо зважаючи на його наміри здійснювати терористичні акції проти представників совєтської влади та компартійних активістів. Розробка Анни Зубейко тепер спрямовувался на встановлення зв’язків з Кичулою. Для цього знову надавався агент «Вася», який, користуючись повною довірою Анни, вже готувався до виїзду у Кемерово з метою передати Михайлу продукти, які для нього збирали родичі.

Нажаль, документи органів МГБ до нас дійшли не в повному обсязі й простежити усі обставини розробки Анни Зубейко та її оточення немає можливості. Та, знову ж таки, повністю реалізувати задумане чекістам не вдалося. У листопаді 1954 року відбувалася перевірка агентурно-оперативної роботи Херсонського МГБ по боротьбі з українськими націоналістами. І ця робота була визнана вкрай незадовільною. Серед нереалізованих перспективних справ фігурувала й розробка Анни Зубейко. Зокрема, було зауважено на тому, що Федір Ільків не розроблявся з 21 січня 1953 року, розробка самої Анни припинилася у листопаді 1953 року й жодної нової інформації з того часу отримано не було. Михайло Кичула у квітні 1954 року був звільнений з табору і виїхав у невстановленому напрямку. Можливо, про його місце знаходження знала Анна, але, знову ж таки, її розробка «затухла» ще за півроку до звільнення Михайла. Колись перспективна розробка з багатьма комбінаціями й намаганням створення легендованого осередку підпілля ОУН закінчилася для МГБ «пшиком».