25 жовтня день народження Євгена Савенка. Народжений у 1955 р на Воронежчині, де в той час ще буяло українське життя, лунали українські пісні, українська мова. Все це вкарбувалося у світогляді і стало гуманітарним дороговказом для Євгена, для вибору і становлення його української ідентичності.
З початком відновлення українського руху в Росії Є. Савенко закономірно опинився в рядах українських громадських активістів. Він був засновником українського товариства «Вербиченька» в Нижньокамську і 27 років його очолював і зумів створити міцний, діяльний колектив однодумців, разом з якими плідно працював на ниві збереження і поширення українських цінностей, української культури.
Є. Савенко був засновником Об’єднання українців Росії. За активну громадянську позицію його високо цінували в Україні, поважали в Росії й за іншими кордонами. Він умів знаходити цікаві, а часто й унікальні факти, документи, матеріали з української історії, культури, літератури, науки.
За фахом Є. Савенко був лікарем-ендокринологом, у товаристві однозначно вважали його «лікарем людських тіл і душ», який умів знайти підхід і влучні слова для кожного.
У пам’яті людській Євген Вікторович залишиться яскравою, усміхненою, жартівливою, невтомною людиною. Своє життєве кредо він висловив в рядках:
О! Не журися лишень ти за тіло!
Ясним вогнем спломенилось воно,
Вільними іскрами вгору злетіло,
Наче шампанське ігристе вино.
–
Ляже, вернувшися в рідну землицю,
Сірий, легкий і пухкий попілець,
Вкупі з водою він зростить вербицю.
Стане початком тоді твій кінець.
Діяльність Є. Савенка в українських історичній, культурній сферах мала високу оцінку. Він був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст., брав участь в багатьох наукових конференціях, публікувався в наукових виданнях.
Незважаючи на скороминущість земного буття, Євген Савенко залишив у ньому свій слід, про який будемо пам’ятати.
Прес-служба Об’єднання українців східної діаспори
25.10.2026
