Історик Олександр Музичко на презентації книги «Грузинські вовки. Історія Родини Петровських». 29 жовтня 2026 року
Дослідження історика Олександра Музичка розкриває коріння української меценатської Родини Петровських, серед предків якої були грузинські князі та українські козаки
29 жовтня у Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого презентували українське видання книги одеського історика Олександра Музичка «Грузинські вовки. Історія Родини Петровських». Праця, яку називають найгучнішим грузинсько-українським генеалогічним дослідженням останніх років, об’єднала у головній залі бібліотеки науковців, представників культури та духовенства, військовослужбовців. Зокрема, серед присутніх були голова Українського інституту національної пам’яті – відомий генеалог, геральдист і сфрагіст Олександр Алфьоров, речник Генерального штабу Збройних сил України та релігієзнавець Андрій Ковальов, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Микита Потураєв, літературознавці Олесь Федорук, Володимир Цибулько, Тетяна Власова (ведуча заходу), делегація Дніпровської єпархії Православної церкви України на чолі з Митрополитом Дніпровським і Січеславським Симеоном (Зінкевичем) та інші. Про це повідомляють телеканал D1 та пресслужба Дніпровської єпархії.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, настоятель вірменського храму Святого Григорія Лусаворича (Дніпро) Тер Амазасп, Митрополит Дніпровський і Січеславський Симеон
Автор книги – доктор історичних наук, викладач Одеського національного університету імені І. Мечникова Олександр Музичко, – розповів, що метою дослідження було реконструювати батьківську лінію Родини Петровських – відомих українських меценатів, – що сягає корінням грузинського регіону Кахетії. Вдалося з’ясувати та документально підтвердити, що українська родина походить із давнього князівського роду Ціцішвілі, представники якого обіймали найвищу урядову посаду при царях Картлі та Кахетії (Східна Грузія) – сахлтухуцесі (управителя двору). На початку 19 століття прямі предки мецената Олександра Петровського були близькими соратниками принца Александра Баґратіоні – лідера грузинського національно-визвольного руху проти російської імперії, – та учасниками «Кахетинської війни» за незалежність Східної Грузії. Також були споріднені з іншим відомим грузинським аристократичним родом – Чавчавадзе.
«Ці люди, представники родини Ціцішвілі, вони взяли участь фактично у всіх подіях в історії Грузії того часу. Тобто, це класичний приклад, коли через генеалогію, через таку мікроісторію ми можемо доторкнутися до історії країни», – зазначив історик Олександр Музичко.
Олександр Музичко
Водночас, одним із центральних та найбільш сенсаційних відкриттів стала детективна історія, головним героєм якої був князь Тевдор Ціцішвілі – предок Родини Петровських. У 1846 році він був змушений втекти із родового маєтку в Кварелі та оселитися в селі Кандаура в Кахетії – після вбивства на дуелі свого опонента князя Нестора Русішвілі. На новому місці аристократ прийняв нове прізвище – Нареклішвілі, яке пізніше видозмінилось на Налекрішвілі. Ця історія знайшла відображення у парафіяльних документах церков Кварелі та Земо Кандаури. Тотожність персон Тевдора Ціцішвілі та Тевдора Нареклішвілі окремо підтвердили вчені Тбіліського державного університету імені І. Джавахішвілі.
Іншим відкриттям стала дружба родини Нареклішвілі зі священницькою династією села Кандаура Пхаладзе, з якої походив католикос-патріарх всієї Грузії Мельхіседек ІІІ (Міхеїл Пхаладзе) – один із найшанованіших пастирів Грузинської православної церкви у 20 столітті. Групі дослідників також вдалося відкрити маловідомі факти «української» частини біографії патріарха Мельхіседека ІІІ: у 1909-1915 роках він викладав у Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському та був наставником для цілої плеяди діячів Української автокефальної православної церкви та вояків армії УНР. Окремо науковці дослідили вірменське коріння Родини Петровських – від бабусі Олександра Петровського Вартуш Маркарової-Налекрішвілі. Книга «Грузинські вовки» розкриває як століттями формувалась місія Родини Петровських, яка вже у 21-му столітті доклалась до здобуття Українською церквою Томосу, активно підтримує Збройні сили України, вітчизняну кіноіндустрію (на презентації була присутня ціла група відомих кіномитців, включаючи режисерів Валентина Васяновича та Тараса Томенка, продюсера Пилипа Іллєнка, актора Богдана Бенюка), розвиває соціальні проєкти.
Режисер Валентин Васянович на презентації книги «Грузинські вовки. Історія Родини Петровських»
Присутні на презентації книги представники Родини Петровських – заслужена артистка України, директорка Дніпровського національного академічного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка Оксана Петровська та юристка Аліна Вовк, – висловили сподівання, що дослідження надихне і інших українців на вивчення свого родоводу.
«Ця книга мені ще більше надала сенсу і прагнення розібратися саме в українській стороні, тому що я причетна більше до української гілки нашого роду, до Вовків, – поділилась Аліна Вовк. – Хочу всім порадити і всіх надихнути шукати більше інформації про свій особистий рід. Тому що це важливо, це цікаво, і ми повинні розуміти і знати, хто ми є, якого ми походження і хто наші предки».
Оксана Петровська і Аліна Вовк
Книга була вперше надрукована у Лондоні навесні цього року – англійською мовою. Передмову до видання написав відомий британський вчений-картвеліст Дональд Рейфілд, який також відзначив високу якість дослідження. Над українською версією працювала перекладачка Мар’яна Прокопович.
Як анонсував голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, наступне генеалогічне дослідження вже готується та буде фокусуватися на історії козацького роду Вовків Лубенського полку Війська Запорозького Городового – предків материнської лінії Родини Петровських. Цього разу йтиметься про забуті українські шляхетські спільноти, які пронесли аристократичну гідність від часів пізнього Середньовіччя до початку 20-го століття.
Книга «Грузинські вовки. Історія Родини Петровських» стала частиною ініціативи «Грузинська поличка для бібліотек України». Вони увійшла до колекції україномовних книг, які розкривають історію, культуру та літературу Грузії – від Середньовіччя («Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі) до нашого часу. Перша така добірка була подарована Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого. Наступні презентації «Грузинських поличок» і накладу книги Олександра Музичка відбудуться у Львові та Дніпрі.
