Литвиненко (Морозенко, Євшан, Солончак Данило) Іван Данилович (4.01.1891, с. Хоружівка, тепер Недригайлівського р-ну Сумської обл. – 1947, Київ). Військовий діяч; командир 12-ї сотні 1-го Українського (Київського) вартового полку, командир 1-го куреня 1-го Запорозького пішого ім. гетьмана Петра Дорошенка полку 1-ї Запорозької дивізії (11.04.1918), помічник командира 1-го Запорозького полку (06.1918), командир 1-го Запорозького полку (24.11.1918 – 6.12.1919), командир Збірного загону 6-ї Запорозької дивізії (січень 1920), 2-го Збірного запорозького кінного полку (01.1920), 2-ї бригади 1-ї Запорозької стрілецької дивізії Армії УНР (16.06.1920), голова військової делегації до Добровольчої армії генерала Петра Врангеля (Крим, 08.1920), начальник Української станиці у м. Каліші (1936), радник Поліської Січі Тараса Бульби-Боровця (1941), начальник розвідувального відділу Військового штабу УПА-Північ (1943), інструктор старшинської школи УПА “Дружинники”; військові звання – підпоручник російської армії (05.1917), полковник Армії УНР (1920).
Закінчив 1-шу Житомирську школу прапорщиків (19.06.1916). Делегат усіх трьох Всеукраїнських військових з’їздах (1917). Учасник Першого зимового походу Армії УНР. Герой бою за м. Вознесенськ (16.4.1920). Лицар ордена Залізного хреста. Під час Визвольної боротьби тричі поранений і одного разу контужений. Вів розвідувальну роботу проти СССР на користь уряду УНР і Польського генерального штабу (1924 – 1935). Від 1928 р. – начальник розвідувального відділу у Рівному. Під час німецької окупації працював у німецькій розвідці в районі м. Холма. Заарештований органами НКВД 6 червня 1946 року. Проходив у справі члена першого проводу ОУН Петра Кожевникова.
12 грудня 1946 р. засуджений до розстрілу.
Роман Коваль, “Незборима нація”
