До 75-річчя з дня загибелі головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича «Тараса Чупринки» Український інститут національної пам’яті організував дискусію про його життєвий шлях, боротьбу за незалежність України і паралелі із сучасністю.
Про ставлення до цієї постаті у сучасному українському війську розповів головний сержант роти вогневої підтримки 5 окремої Київської штурмової бригади ЗСУ, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Сиротюк.
«Війна, яку ми ведемо проти нашого вічного ворога, це та сама війна з тим самим ворогом, яку вів Роман Шухевич», – сказав він. Як вчитель історії сержант намагається розказувати лекції побратимам, тому що це дуже важливо – мотивувати і розказувати, що те покоління боролося в набагато гірших умовах, боролося безкомпромісно, не дивлячись ні на яких союзників, бо союзників не було. І боролося, знаючи, що вони приречені, однак ніхто з них зброї не складав.
«Українська Повстанська Армія ні перед ким в Другій світовій війні не капітулювала, – наголосив Юрій Сиротюк. – Для нас та війна не закінчилася в травні 1945 року. Ми думали, що вона закінчилася 24 серпня 1991 року, проте, виявляється, що в очах наших ворогів вона досі триває. І в цьому плані постаті Шухевича, Бандери, інших упівських генералів для нас дуже важливі».
Зі слів доктора історичних наук, декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, офіцера ЗСУ Івана Патриляка, в історії кожного народу є ключові фігури, які до певної міри своїм життям, своєю боротьбою і своєю смертю окреслюють рамки історичної епохи, і таким в українській історії став Роман Шухевич.
«В його біографії сконцентрувалися десятки і сотні епізодів, які були характерні для біографій мільйонів інших людей того часу. Того покоління, яке відмовилося сприймати дійсність рабства після 1921 року, яке відмовило просто волочити своє існування, свої кайдани в стані підневільних мешканців краю яке дало виклик всьому світу», – пояснив науковець. Він навів приклад, коли у кінці 40-х років всі говорили про можливу Світову війну і яка буде позиція УПА, якщо американці зайдуть на територію України. «Шухевич тоді чітко дав зрозуміти, що позиція буде пов’язана з тим, чи буде визнана незалежна українська держава. Якщо не буде визнана, ми будемо продовжувати вести підпільну боротьбу. Для цих людей то був єдиний пріоритет – вони боролися з усіма, хто не визнавав право нашого народу на суверенність, право нашого народу на державність, право нашого народу самому вирішувати свою долю і своє майбутнє», – підкреслив Іван Патриляк.
Символом нескореності, незламності і послідовності назвав Романа Шухевича головний редактор офіціозу ОУН (б) «Шлях Перемоги», директор видавництва «Українська видавнича справа» Віктор Рог.
«Він мав до вибору бути прилаштованим в любому суспільстві – чи в польському, чи в суспільстві еміграційному, але обрав шлях борця. Чи була би ОУН і повстанська армія без Шухевича? Напевно, що би була б. Але чи була б вона саме такою – однозначно ні.
Сьогодні ми вшановуємо його пам’ять не лише тому, що Шухевич загинув, а тому, що він для нас є прикладом, і може навіть саме сьогодні більше, ніж коли-небудь», – наголосив Віктор Рог.
Прес-центр Українського кризового медіа-центру
