30 років тому, відзначаючи Тисячоліття хрещення Русі, українська молодь зустрілася з Вселенським Патріархом
«Після дворічних наполегливих підготувань з успіхом відбувся в Римі й Царгороді IV Світовий Злет Спілки Української Молоді для відзначення 1000-річчя Хрещення України», – читаємо у «комунікаті» (прес-релізі) Світового Злету СУМ у 1988 році.
На той час СУМ є однією з найбільших українських організацій в еміграції і діє на чотирьох континентах – поза Європою це Північна й Південна Америка, а також Австралія. В еміграції її відновлено в 1946 році, в той час у Німеччині перебувало близько 200 тисяч українських біженців, одні визволилися з нацистських концтаборів, чи їх вивезли на роботи, інші втікали від більшовиків. Ідея створити організацію, яка б займалася вихованням молоді, з’явилася в середовищі ОУН. Коли наприкінці 1940-х біженцям дозволять покинути Німеччину та виїхати в різні кінці світу – з собою вони повезуть ідею заснування СУМу.
Ще через чверть століття, на початку 1970-х, найактивнішою частиною організації стане молодь, народжена в еміграції. На Заході це був період добробуту, відтак з’явиться можливість багато подорожувати. Центральна Управа СУМ використає це з подвійною метою – для зближення та здруження молоді та для пропаганди ідеї української державності на міжнародній арені. Під час найбільших світових форумів – Олімпійських ігор, з 1972 року почнуть проводити Світові Злети СУМ. На них молодь поширює листівки про Україну та маніфестує з синьо-жовтими прапорами, особливо під час виступів спортсменів з СCСР.
У 1980-х на порядку денному з’являється тема відзначення 1000-ліття хрещення Русі. Зокрема в СCСР, у 1980-му році Священний Синод Руської Православної Церкви прийняв рішення розпочати підготовку до ювілею. Головні події мали відбутися у столиці – Москві.
Українці в еміграції теж задумувалися щодо відзначення ювілею. Зокрема, у 1983 році в листі Патріарха Йосифа Сліпого до членства СУМу згадувалося: «Пам’ятайте і про великий святий ювілей 1000-ліття нашого охрещення, коли ми народились в Христі до нового життя не лише для Божого Царства, але й до нового державного та національного життя. Готуйтесь пильно до того святого Ювілею, бо великі часи Вас очікують».
Ці слова будуть сприйнятті як заклик до дії. Ще з 1985 року розпочнеться підготовка до Злету, який мав би відбутися в Римі в липні 1988-го. Саме тут Українська Греко-Католицька Церква запланує провести головні відзначення, а Центральна Управа СУМ вирішила доповнити святкування масовим залученням свого членства. З майже 7 тисяч паломників, які прибудуть до Риму, близько 10% – понад 600 осіб склали сумівці, які представляли 9 країн світу. Завдяки участі такої кількості молоді в одностроях, а також духового оркестру, святкування набуло організованої форми.
«Ми принципово поставили питання – де ми будемо святкувати 1000-літній ювілей? І у нас швидко з’явилася думка про Рим та Константинопіль-Стамбул, – пригадує член Ділового Комітету щодо організації Злету Віра Гайдамаха з Німеччини, – Ні там, ні там не було громадської організації, до якої можна було би звернутися як до рівноправного партнера. У Стамбулі нікого не було, а в Римі греко-католицька церква готувалася до великого відзначення і ми мали бути лише частиною цього. Нас це не влаштовувало і ми самостійно вирішили організувати все. Серед нас було кілька осіб, які знали італійську мову і знали як у Римі все логістично функціонує. Ми розробили дуже чіткий план і вже незабаром мали укладені контракти з фірмами, які постачали воду, морозиво та інше».
Базою перебування став молодіжний готель «Domus Pacis», який розташований поблизу паркової зони, а на 10 щоглах поруч готелю розмістили 10 великих синьо-жовтих стягів, які мали символізувати 10 століть християнства в Україні.
«В Італії ми не мали свого осідку, осередку і через Європу, через Канаду, Америку та Австралію треба було організувати цей Злет, – доповнює спогад комендант Злету Стефан Романів з Австралії. – Якщо б не сумівська оркестра «Трембіта» з Монреалю та участь сумівців – це відзначення 1000-ліття зовсім по іншому виглядало б».
Під час зустрічі з Папою Іваном-Павлом ІІ оркестр «Трембіта» несподівано заграє «Патріарший Гімн» – тривалий час Йосиф Сліпий провадив цілеспрямовану кампанію щодо надання УГКЦ патріаршого устрою. Ватикан під різними приводами відмовлявся, великою мірою оглядаючись на реакцію Москви, і хоча Йосиф Сліпий помер, «Трембіта» заставила Папу стоячи вислухати «Патріарший гімн».
«Коли я вперше почув її в Мюнхені, подумав, що це гейби парада перед грою американського футболу, – ділитиметься враженнями про оркестр «Трембіта» на сторінках «Авангарду» один із учасників Злету, – Для нас, сумівців-европейців, які рідко маршують, пригравання в часі маршу викликало в не одного невимушену усмішку. Проте, ми скоро змінили думку і почали ставитися до «Трембіти» з великим респектом. Духова оркестра збагатила злет кількакратно. Не тільки в часі походів, при відкритті, закритті злету, але також і на забавах».
Формально до участі в Злеті зареєструється понад 400 осіб з десятка країн світу і ще близько 200 приєднається під час святкувань 1000-ліття. Анкети учасників засвідчать, що 66% учасників є віком від 18 до 35 років. «Зроблене цікаве спостереження: українські батьки виявляють мало фантазії-винахідливості при наданні хресних імен своїм потомкам», – читаємо в обіжнику злету під назвою «Тисячолітник». Його автори вирахують, що на Злеті перебуває по 18 Михайлів та Марій, по 16 Романів та Андріїв, 15 Лесь, по 13 Юріїв та Христин, 12 Наталок та по 10 Богданів та Іванів.
Молодь проводить дискусії, організовують мистецькі виступи та мандрують до Флоренції та Помпеї. Окрема група зі США відвідує військовий цвинтар з часів ІІ Світової війни в Монте Кассіно – серед загиблих вояків союзницьких військ були й українці.
«Ми скрізь чарували італійців і залазили їм в душу своїм співом, – пригадує Віра Гайдамаха про спільні вечері у великих італійських ресторанах, – Бо це був хор на 500 осіб. І ми досить стримано поводилися, але після кожної пісні до нас підходили італійці та просили далі співати».
В один із вечорів учасники влаштували великий концерт. У програму включили не лише мистецькі виступи, але й нелегальні матеріали, які отримали з Києва, де відбувалися неофіційні відзначення, і учасників яких арештовували.
«Ми через підпільну пошту отримали матеріали з Володимирської гірки у Києві. І ми ті тексти, зокрема Євгена Сверстюка та Сергія Набоки включили в нашу програму. Ми також удекорували сцену величезним плакатом із зображенням київського пам’ятника Володимиру Великому, з Володимирської гірки, і коли була зустріч з Папою – хлопці несли його з собою як символ», – додає Гайдамаха.
Офіційні святкування тисячолітнього ювілею в СССР відбулися на місяць раніше – у червні 1988-го. Проте Вселенський Патріарх участі в них не взяв. Відтак Центральна Управа СУМ приймає рішення відправити окрему делегацію з учасників Злету – 22 осіб з різних країн до Стамбула.
«Ми вдячні, що Ваша Святість визнали вагомість Тисячоліття Хрещення України тим, що Ви погодилися стрінутися з нами і не брали участі у фіктивних святкуваннях, які проходять в російській імперії, та які організували люди, які придушили українську православну культуру», – звернеться на аудієнції до Патріарха Димитрія «комендант» – керівник групи Аскольд Лозинський з Нью-Йорка.
Патріарху подарували ікону, різьблену тарілку та писанку із зображенням Володимира Великого. Подібні дарунки, кілька днів перед тим, у Римі було вручено й Папі Івану-Павлу ІІ. «Ви маєте бути сильними, щоб і наступні покоління українців могли виконати заповіти Володимира Великого. Шануйте ваші традиції і передавайте вашу багату спадщину вашим наступникам», – промовить Вселенський Патріарх.
«Щодо зустрічі з Вселенським Патріархом, то я пригадую, що зустріч була надзвичайно тепла, він був дуже скромною і ввічливою людиною, – ділиться спогадами майже через три десятиліття Аскольд Лозинський. – Не забуду, коли він у розмові про нашу поневолену церкву сказав, що він нас дуже добре розуміє бо сам почувається немов поневоленим у Туреччині. Він нас слухав дуже пильно, а ми старалися якнайбільше сказати. Зустріч тривала довго. Здається, що у влаштуванні зустрічі допоміг був Митрополит Мстислав (Скрипник)».
Епоха змін буде відчутна і в Римі – серед паломників велику кількість представлятимуть українці з Польщі. Центральна Управа вирішить наступний Світовий Злет вперше організувати поза великими світовими форумами, а відповідно – не акцентуватися на пропаганді. Він відбувся у 1992 році в Австралії, вперше за участю делегатів з України.
Святослав Липовецький
