Юрій Щур
Під час німецької окупації у Херсоні за сприяння місцевих членів ОУН вдалося відкрити агрошколу. В умовах тотального наступу нацистів на освіту подібні заклади давали молоді можливість здобуття хоч якихось знань і цим скористалися націоналісти. Очевидно, що серед студіюючої молоді проводилася агітаційна та пропагандистська робота, створювалися осередки Юнацтва ОУН. Зауважимо, що Херсон в цьому плані не був винятком, подібні школи та націоналістичні організації у них виникали в багатьох містах України, зокрема й Мелітополі Запорізької області.
Після повернення совєтської влади подібні молодіжні оунівські організації ставали об’єктами прискіпливої уваги спецслужб. за рідкісними винятками, керівники та рядові учасники українських гуртків (легального прикриття націоналістичних організацій) зазнавали репресій й отримували різні терміни ув’язнення. Інтерес до них не згасав з роками, а що вже говорити про перші роки після закінчення Другої світової війни, коли збройне підпілля ОУН та відділи УПА продовжували боротьбу за незалежність України.
На початку лютого 1949 року співробітники УМГБ Херсонської області підготували довідку на одну з фігуранток розробок оунівського осередку, що діяв у місцевій агрошколі, 24-річну Надію Крутькову-Соколову. Ця уродженка й жителька Херсону, яка розроблялася за справою-формуляром, мала середню освіту й працювала економістом у обласному торгівельному відділі. Під час німецької окупації навчалася у фармацевтичній школі.
В роки окупації на квартирі у Надії Крутькової (Соколовою вона стала за прізвищем чоловіка) мешкав Ігор Плужник-Гладирь, який був пов’язаний із керівником оунівської молодіжки у агрошколі Ростиславом Шевченком. Від нього Ігор отримував різноманітну літературу й листівки, які зберігалися у квартирі Крутькової й потім поширювалася серед жителів Херсону.
У 1943-му Надія познайомила Ігоря з своїм майбутнім чоловіком Костянтином Соколовим, який також був залучений до ОУН. У свою чергу, Костянтин залучив до діяльності братів Віктора та Анатолія Лук’янченків. Останні підтримували зв’язки із членом похідної групи ОУН, уродженцем Тернополя Леонідом Єршем. У Херсоні він працював на заводі «Маслохімкраска». Підтримував зв’язок із націоналістичним підпілля Львова, звідки до Херсону прибували зв’язкові, переодягнені у німецьку форму. Під час наступу підрозділів Красной армії, Єрш виїхав на Західну Україну. Співробітниками держбезпеки був встановлений у Львові, де нібито керував кондитерською фабрикою. Інформаторка МГБ «Вєрная» доповідала, що Єрш підтримує листування із сестрою своєї дружини Євдокією Чеховою, яка за дивним збігом обставин була доброю приятелькою матері Костянтина Соколова.
На цю довідку керівництво Управління 2-Н МГБ УССР відреагувало досить жваво і швидко. У зворотному листі до УМГБ Херсонської області наголошувалося, що Надія Крутькова однозначно належить до підпілля ОУН з часів німецької окупації, можливо – й далі до сучасного їм 1949-го року. Відповідно, її розробка заслуговувала серйозних агентурно-оперативних заходів. До речі, серед орієнтовних заходів по Крутьковій арешт не передбачався, МГБістів цікавила можливість її агентурення для інкорпорації у діюче підпілля. На першому місці тут були зв’язки з Єршом та його виїзд саме до Львова, зважаючи на зв’язки періоду окупації саме з цим регіоном. Для розширення справи, рекомендувалося взяти в розробку також Євдокію Чехову, а її кореспонденцію взяти на перлюстраційний контроль. Ці ж заходи необхідно було вжити відносно листування Крутькової.
За рік після цього співробітникам МГБ вдалося завербувати до агентурної мережі під псевдонімом «Усов» Костянтина Соколова. Передувала цьому розробка справи-формуляра, за рахунок чого оперативникам МГБ стало відомо про його навчання у Херсонському машинобудівному технікумі (1941-1942 рр.) та роботі у місцевому Яхтклубі.
У 1943 році він познайомився із Георгієм Цедриком, який у матеріалах МГБ згадується як керівник Миколаївського підпілля. Від останнього отримав завдання залучати нові кадри до підпілля. Потім було знайомство на квартирі Крутькової з Ігорем Плужником-Гладирем, від якого більше дізнався про ОУН й отримав агітаційні матеріали. Зв’язки з оунівським підпіллям Херсону підтримував до кінця 1943-го року. У травні 1944-го був мобілізований до Красной армії й демобілізувався лише у липні 1949-го.
Співробітники УМГБ вважали, що він володіє значною інформацією про підпілля ОУН у Херсоні, зокрема молодіжну організацію агрошколи тощо. Відповідно, було прийнято рішення завербувати його з використанням в якості аргументу компрометуючі дані про антисовєтчину Костянтина. Останній на вербування пішов без особливих нарікань. Під час першого допиту розповів відому йому інформацію як про свою діяльність, так і відомих йому керівників підпільних ланок: Ростислава Шевченка, Федора Вдовиченка (страчений німцями у концтаборі), Леоніда Єрша.
Із зрозумілих причин, агент «Усов» був скерований на розробку членів ОУН, які діяли під час німецької окупації у Херсоні. Зважаючи, що інформації про Шевченка та Вдовиченка у співробітників МГБ не було, зрозумілим було зосередження уваги на «встановленому» Єршові. Проте, на момент вербування Соколова, Леонід Єрш кудись із Львова зник і лише завдяки Чеховій МГБісти дізналися, що він важко хворіє й дружина відвезла його на лікування до Москви. Це, однак, не зупинило саму розробку. Щонайменше, наступні п’ять років УМГБ, а потім й УКГБ Херсонської області намагалися виявити місце перебування керівників та активістів націоналістичного руху у регіоні, зокрема й осередку у агрошколі.
