Рецензія
на книжку Ярослава Середницького «ПУМА-Дромедар. Абвер. Частина ІІ. Три Кримські й Північно-Кавказька катастрофи Червоної армії 1941-1942 років». – Тернопіль: Мандрівець, 2015. – 312 с.
Під такою назвою вийшла в минулому році книжка відомого львівського вченого-хіміка Ярослава Середницького – автора чисельних статей з історії Українського Війська та історичних розвідок про генерала Павла Шандрука. В книжці описано на основі документальних матеріалів перебіг подій і причини переваги Вермахту над Червоною армією, що привели до вказаних катастроф 1941-1942 років. Більше того, німецькі війська у цей період захопили великі території Совєцької імперії – Україну, Крим, Донщину аж до Сталінграду, Північний Кавказ, Білорусь, Прибалтику й частину центральної Росії.
Автор, описуючи формування й дії української «ПУМА» (абревіатура Пулюй – Масикевич) і вірменської «Дромедар» зондергруп Абверу, відповідає на ключове питання того часу – чому на сторону гітлерівської Німеччини стали військові формації, сформовані з українців, вірменів, інших народів Кавказу й кримських татарів? Відповідь однозначна – вони боролися за відновлення незалежності своїх держав, поневолених Червоною Москвою в 1918-1921 роках. До того ж, сотні тисяч росіян, так званих власовців, воювали проти ненависного сталінського режиму в сформованих німцями невеликих військових формаціях, а в кінці війни – дивізіях.
Совєцькі й сучасні російські історики старалися замовчувати цю сторінку Другої світової війни. Як замовчують людиноненависницьку сутність більшовизму та існування в СРСР тоталітарного фашистського режиму, що фізично знищував здатні до опору селянство й інтелігенцію на захоплених територіях. Для України це були, передусім, штучні Голодомори 1921-1922, 1932-1933 і 1946-1947 років, знищення й ув’язнення інтелігенції та добре спланована русифікація українців. Більшовицька ленінсько-сталінська система продовжила, але в значно страшнішій формі, політику Царської Росії часів Івана Грозного, Петра Першого і останнього царя Миколи Другого. І знищувала все, що могло перешкодити реалізації великоімперських планів Росії.
Фізик і електротехнік світової слави, ректор Німецької політехніки в Празі, радник цісаря Франца-Йосифа, професор Іван Пулюй
Все це добре знав із дитинства німецький командир української зондергрупи «ПУМА», а пізніше вірменської зондергрупи «Дромедар» (від літа 1943 р. Абвергрупи-114) ротмістр Олександр-Іван Пулюй. Адже він в 1915 році в Празі розсилав високим австрійським і німецьким достойникам трактат свого батька професора Івана Пулюя «Ukraina und ihre Internationale Politiche Bedeutung (Україна та її міжнародне політичне значення). Ключові моменти оцінки сутності Російської імперії в часи Першої світової не втратили своєї вартості донині:
«Після приєднання України до Московщини ця імперія неписьменних, яка дивилася на «гнилий Захід завжди з презирством й ізолювалася від нього, здобувала свої багатства не зброєю духу, не культурною працею, не промисловою і народногосподарською діяльністю, а підкоренням, інтригами, віроломністю, зрадами і шахрайством, грабежем, вбивством і поневоленням народів. Велика російська імперія стала справжньою «тюрмою народів»… Самостійність України є гордієвим вузлом, під замком якого перебувають не тільки гарантія миру в Європі…
Росія хоче тепер і хотітиме в майбутньому готувати братську могилу австрійським українцям і, тим самим цілому багатомільйонному українському народу. Але могила України була би могилою для інших культурних народів Європи, германців чи слов’ян!… Не з любові будуть домагатися Центральні держави, Австро-Угорщина і Німеччина самостійності України, а в своїх власних інтересах, які, на щастя, збігаються з інтересами українського народу».
Український космонавт Леонід Каденюк так характеризував криваву війну Путінської Росії проти України (львівська газета Експрес, 25 серпня – 1 вересня 2016 р.): «Сьогодні Росія зі своєю армією, гарматами, ракетами, літаками схожа на мавпу з гранатою в руках, від якої можна чекати чого завгодно. На мою думку, і Сполучені Штати і Захід загалом повинні зрозуміти – те, що відбувається на сході України, стосується не тільки нашої держави, а й усього світу. Цю країну – бандитську Росію – треба нарешті приборкати».
Ротмістр Олександр-Іван Пулюй і вірменський командир «Дромедару» й пізніше «Абвергрупи-114» генерал Драстамат Канаян після двадцяти років еміграції продовжили в 1941 році боротьбу за незалежність України і Вірменії в Збройних силах Німеччини. Тобто, продовжили боротьбу проти Російської імперії (царської, білої і червоної), розпочату Гетьманом Іваном Мазепою, а в 1918-1920 роках – Армією Української Народної Республіки, Українською Галицькою Армією та Армією незалежної Вірменії. Значний обсяг матеріалу книжки характеризує особистості й військові дії ротмістра О.-І. Пулюя й генерала Д. Канаяна. Варто додати, що війну за незалежність продовжили в 1943 році 14-а Гренадирська дивізія Ваффен СС «Галичина» й Українська Повстанська Армія. І ніякі міжнародні трибунали не признали злочинцями вояків цих військових формацій.
Автор книжки «ПУМА-Дромедар. Абвер. Частина ІІ» Ярослав Середницький висвітлив фрагменти подій з участі українців і вірменів у боротьбі проти Червоної Москви в Другій світовій війні. Вище показано, що у цих визвольних битвах брали участь й інші народи Совєцького Союзу. Викладені в книжці матеріали мають велике пізнавальне значення, адже є частиною історії українського і вірменського народів. А правдива українська історія сьогодні дуже багато важить для всіх нас, бо приводить до висновку, що війна за незалежну Україну не закінчилася. І краще ніж професор Іван Пулюй важко сказати, чому Україну підтримує більшість країн світу при нинішній агресії Росії. Ця війна, без сумніву, закінчиться поразкою Путінської Росії, бо не можна допустити знищення й поневолення багатьох народів бандитською російською силою.
Роман Яремійчук, доктор технічних наук,
професор, дійсний член Наукового Товариства
імені Т. Шевченка
