У вівторок, 17 січня 2017 р. в Лондоні відбувся похорон слав.пам. інж.Василя Олеськіва, Голови Проводу ОУН і видатного громадсько-політичного діяча післявоєнного періоду. Провідник помер 17 грудня 2016 р. після короткої недуги на 93-му році життя. Він очолював Провід ОУН від 1986 по 1991 рік і готував ОУН до відновлення організованої політичної діяльності вже у незалежній Україні.
Похоронні відправи почалися в катедрі Пресв.Скитальської Родини УГКЦ. Тіло Покійника поховано на цвинтарі Gunnersbury Cemetery в Лондоні, а тризна проходила в залі храму Преображення Господнього УАПЦ. Похоронні служби відправили о. М.Матвіївський й о. Й.Лещишин (УГКЦ) та митрофорний протоієрей Б.Матвійчук (УАПЦ), за участю сина Степана і членів родини, Голови Проводу ОУН С.Романіва, який прилетів з Австралії, представників громадських структур і численної громади з різних осередків у Великійт Британії. Домовина була наркрита червоно-чорним стягом ОУН, почесну варту творили члени СУМ.
На цвинтарі Голова Проводу С.Романів віддав прощальний салют Покійникові й на прощання поклав на дубову домовину китиці калини, привезені з України. Від імені централі Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) Покійника прощав член Управи Ф.Курляк. Жалобна громада біля могили слав.пам. інж. В.Олеськіва відспівала тужливу прощальну пісню «Чуєш, брате мій».
На тризні близькі співробітники, друзі по спільній праці та представники громадських структур мали нагоду скласти вислови співчуття родині й могли поділитися спогадами про заслуженого й видатного Покійника. Серед них були представники СУМу, СУБ, ОУЖ у ВБ, воїни-ветерани та інші особи. Друг Г.Іванущенко, який прощав Покійника від імені Української Інформаційної Служби (УІС) в Лондоні, прочитав надіслані тексти зі співчуттям від Теренових Проводів Великобританії, Австралії та України.
Пропонуємо вашій увазі прощальне слово Голови Головної Ради ОУН А.Гайдамахи, виголошеного на поминках після поховання.
Дорогі Подруги і Друзі, Всечесніші Отці,
Опечалена Родино, Шановна Громадо!
Нині ми прощаємося з дорогим Другим і видатним діячем – Провідником Василем Олеськівим. З Божої дороги він переступив поріг із земного в небесне та вічне життя. Ми оглядаємо його довгий земний шлях, оцінюємо його здобутки, заслуги й непроминальні чини. Але пам’ять збереже для наступних поколінь зокрема те, що ми звемо історією та вічністю. В ці хвилини ми перегортаємо ще одну, вже останню сторінку із життя славної пам’яті Друга, Провідника, громадського й церковного діяча, батька сім’ї. За його відходом сумує рідний син Степан, сумує близька і далека родина в Лондоні та в Україні, сумує українська громада в Британії, сумують Подруги і Друзі в Києві та в багатьох куточках України.
В житті цілої низки членів ОУН мого покоління друг В.Олеськів і його «команда» в Лондоні відіграли велику роль у формуванні та гартуванні нашого світогляду, зокрема, в молоді й студентські роки, перед остаточним вступом у доросле й професійне життя. Для цього у Покійника були усі задатки, бо на своєму життєвому шляху він проходив різні віхи, які виявилися особливими і важливими для формування його особистості.
Життєвий шлях В.Олеськів розпочався з с.Бишки. Село виявилося особливим, із нього вийшла ціла група громадських і політичних діячів, у цьому селі протягом довгих років знаходився і діяв підпільний Штаб ОУН. Цьому селу Василь Олеськів разом із своїми однодумцями поставили нев’янучий пам’ятник у формі друкованого збірника. Родина, школа в Бережанах, війна й служба в армії – все це позначилося на формування світогляду та характеру Покійника.
Опинившись у Лондоні, В.Олеськів завершив студії інженера-будівельника та випадково познайомився з легендарним автором й ідеологом Д.Донцовим, з яким провів цікаві й незабутні розмови на тему ідеології націоналізму. А як інженер-будівельник, В.Олеськів протягом усього життя і на всіх етапах його відповідальної діяльності завжди діяв розважливо й планово: раніше ніж розпочати новий етап діяльності, він закладав під нього якісний і тривкий фундамент. Але від професійного зайняття будівельника В.Олеськів відмовився, коли Провідник С.Бандера покликав його для праці в організаційній мережі та на громадсько-політичній ниві, на що він добровільно дав свою згоду. Він прийняв доручення увійти до складу ТП ОУН на Британію і відтак, обійняти посади в Головному Проводі ОУН. Після смерті св.пам. Ярослава Стецька, як його заступник, В.Олеськів очолив у дуже відповідальний і переломний час Провід ОУН. Але до того часу він очолив, на доручення Провідника С.Ленкавського й потім Я.Стецька, стратегічно важливий сектор Крайових справ (СКС). Діяльність цього сектора, яка проходила в більшості в закритому режимі, досі не розкрита й не описана. В ньому він відповідав за контакти з кадрами в Україні та, пізніше, з членами Руху опору і творцями т.зв. Самвидаву. За керівництва цим сектором В.Олеськіва і його близьких співпрацівників особливо динамічно розвивалася видавнича діяльність УВС та інформаційна за допомогою УІСлужби.
Ще одна риса, яка відзначала особистість Покійника, це був його лагідний характер і вміння працювати в групі, в команді, нині сказали б, що він був командним гравцем. Варто підкреслити, що Терен Великої Британії відрізнявся від інших теренів тим, що керівництво Організацією і громадою була в руках провідної групи стійких, однодумних, посвятних та солідарних осіб, з яких кожен був певною особистістю. З нинішньої нагоди варто відсвіжити деякі імена з-поміж цієї незабутньої і вельми заслуженої когорти: Г.Драбат, І.Дмитрів, Ю.Заблоцький, П.Цимбалістий, Я.Деременда, М.Гринюк, Музичка, Крушельницький, Микула, Яроцький, І.Равлюк – усіх не перечислиш. Усі вони заслуговують на нашу пошану і вдячну згадку.
Показово, що смерть інж. В.Олеськіва співпадає з двома історичними подіями. 19 січня народився св.пам. Ярослав Стецько, Голова УДП і від якого, після його смерті, Покійник успадкував у 1986 році найвищу посаду Провідника ОУН – як його заступник, він став його наступником. Він продовжував державницький курс ОУН на здобуття державної самостійності, покладаючись лише на власні сили, ідеологічні та кадрові.
Друга історична дата припала на 12 січня 1972 року. Тобто, 45 років тому відбулася подія, яку історики нині називають «Арештованою колядою 1972 року»: саме 12 січня 1972 р. в Києві, Львові та по всій Україні прокотилася хвиля арештів культурних діячів, творців Самвидаву й учасників Руху національного спротиву, серед яких таких видатних постатей як Чорновола Шабатуру, Геля, Стуса, Світличного й Сверстюка – понад 80 осіб. Комуністична влада цей погром української інтелігенції намагалася виправдати нібито контактами цих патріотів з націоналістами на Заході, а для цього запланували арешт студента Ярослава Добоша з Бельгії, який, будучи студентом соціології, спілкувався з дисидентами і був поінформований про їхню культурну й інформаційну діяльність. Настав час висвітлити ці події повніше й об’єктивніше, доповнюючи всі теперішні звідомлення на цю тему, які побудовані майже виключно на основі київських кагебістьких тенденційно ідеологізованих звітів.
Одною з найбільших заслуг Голови Проводу інж. В.Олеськіва в історії ОУН треба вважати його вдалу і відважну ініціативу відновити в Україні дійовий Крайовий Провід ОУН, що його очолив відомий націоналістичний діяч «Національного фронту» і поет, довголітній політв’язень і борець за легалізацію УГКЦ Зеновій Красівський.
Ми глибоко усвідомлюємо той історичний факт, що зі смертю В.Олеськіва від нас відійшов останній Провідник ОУН, який формувався і вийшов із рядів т.зв. воєнного покоління. Завершився ще один етап в історії Визвольного руху періоду других Визвольних змагань (1929 – 1991), бо після нього на провідні посади в структурах ОУН обираються вже представники післявоєнного покоління. Саме на них тяжить нині велика відповідальність і висока вимога, яку перед нами ставить історія і чини наших великих попередників. Вони залишили нам велику й багату спадщину: спадщину політичну й матеріальну, яка охоплює також непроминальні культурні здобутки, як пам’ятник Хрестителеві Руси-України Великому князеві св.Володимирові в серці Лондону; спадщину ідеологічну й програмову, яка змінюється відповідно до нових викликів, які постійно виникають перед нами.
Останній штрих до особистого портрета В.Олеськіва, яким хочу завершити моє слово, це роль родини в його житті і в усіх видах його діяльності. Це його дім, де перебували всі Провідники ОУН – від Бандери до Стецька, де гостювали видатні дисиденти з України, де обговорювалися актуальні політичні питання та організаційні справи. Усе це проходило в теплій і тихій атмосфері сімейного вогнища, де гості відчували опіку пані Пелі, її батьків і сина Степана. Це була кузня, де кувалася ідея й воля до дії на користь суспільного блага України.
Висловлюємо глибоке співчуття синові Степанові й всій родині Покійника, українській громаді у Британії в особі численних представників молодшого покоління. Бережімо пам’ять про великого і відданого Покійника, нехай він і його чини надихають нас продовжити віддано служити великій та вічній справі – захистити Україну й побудувати на рідній землі УССД.
Вічна йому пам’ять! Слава Україні!
Андрій Гайдамаха, Головна Рада ОУН
