22 грудня – День української дипломатії. Тож розповімо про перших у 20 столітті українських дипломатів та історію створення першого українського зовнішньополітичного відомства у часи Української революції 1917 – 1921. Перший в Україні державний орган у сфері зовнішніх зносин – Генеральне секретарство справ міжнародних створено 22 грудня 1917 р.
Професор Олександр Шульгин
Дипломат, історик, професор
Очолював відомство уродженець Хорольського краю на Полтавщині, історик , професор Олександр Шульгин. Він є першим Міністром закордонних справ УНР, представляв Україну на першій Асамблеї Ліги Націй у Женеві
Він народився 11 серпня 1889 року у селі Софине неподалік Хорола. Був нащадком давнього шляхетського роду Устимовичів, мав родинні зв’язки із козацько-старшинськими сім’ями Полуботків, Скоропадських, Апостолів та Самойловичів. «…Це був щирий український рід, в якім щиро заховалися етнографічні та українофільські традиції», – писав про Шульгиних Михайло Грушевський. «Я виріс у родині незабутніх батьків. Те велике зусилля, яке треба було зробити людині з національно індиферентного середовища, щоб дійти до українства, мені не було потрібне. Було майже неможливо не наслідувати мого батька, було б дивно, щоб патріотизм моєї матері не відбився на моєму житті і праці», – говорив про себе й Олександр Шульгин. Після завершення історико-філологічного факультету Петербурзького університету, залишився у місті і працював викладачем. Події початку 1917-го спонукали його приїхати до Києва. Шульгин увійшов до складу Української Центральної ради. В уряді очолив Генеральне секретарство міжнародних справ, а згодом – Міністерство закордонних справ. За Української Держави гетьмана Павла Скоропадського продовжив дипломатичну службу. Олександр Шульгин був одним із переговорників на Паризькій мирній конференції 1919-го. Усіма доступними способами намагався відстояти визнання незалежності України, але міжнародна дипломатія на той час вирішувала питання територіальної приналежності Східної Галичини. Після поразки Української революції Олександр Шульгин увійшов до Державного центру УНР в екзилі. В еміграції провадив активну політичну та наукову діяльність.
Із проголошенням незалежності УНР 9 (22) січня 1918 р. Генеральний Секретаріат перейменували на Раду Народних Міністрів, а Генеральне секретарство справ міжнародних – на Народне міністерство закордонних справ. Спершу воно розташувалося в готелі «Савой», а згодом на вулиці Терещенківській, 7 і 9. Радянська Росія не могла змиритися з набуттям УНР міжнародної правосуб’єктності, відтак скерувала свої війська на Київ. Уряд змушений був залишити столицю. Захистити УНР від більшовицької загрози мав підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 р. у Брест-Литовську мирний договір із країнами Четверного союзу. Після підписання договору і повернення уряду до Києва, зовнішньополітичне відомство очолювали Всеволод Голубович і Микола Любинський. У березні 1918 р. розпочалося створення дипломатичних представництв.
В часи Гетьманату
зовнішньополітичне відомство очолювали Микола Василенко та Дмитро Дорошенко.
Дмитро Дорошенко
Протягом червня-липня відбувалася реорганізація міністерства: створено департаменти чужоземних зносин (для керівництва діяльністю закордонних установ, з консульським відділом у його складі) та загальний (для організації роботи відомства), канцелярія міністра. Останнім міністром закордонних справ часів Гетьманату був Георгій Афанасьєв.
МЗС УНР очолювали Володимир Чехівський, Володимир Темницький, Кость Мацієвич, Андрій Лівицький, Ян Токаржевський-Карашевич та Андрій Ніковський.
Володимир Чехівський
Мету зовнішньополітичної діяльності відновленої УНР Директорія визначила як забезпечення міжнародно-правового визнання й міжнародної підтримки в боротьбі проти більшовиків, вступу до новоствореної міжнародної структури безпеки та співробітництва – Ліги Націй, легалізацію оновленої лінії державних кордонів, налагодження взаємовигідної співпраці з суміжними і географічно близькими державами, формування регіонального військово-політичного та економічного блоку.
Для підтримування зв’язку профільного відомства з дипломатичним представництвами в червні-серпні 1919 р. було започатковано наради послів і голів дипломатичних місій УНР, що відбулися у Відні (18-22 червня 1919 р.; 18-20 серпня 1920 р.) та Карлсбаді (6-14 серпня 1919 р.).
МЗС та підпорядковані йому дипломатичні представництва і консульські установи відіграли ключову роль у боротьбі України за право на повноцінну міжнародну правосуб’єктність.
За матеріалами офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті.
