Нотатки з приводу книги Ярослава Файзуліна
«За кулісами злочину. Вбивство Симона Петлюри»
На появу такої книги Україна чекала довго. Напевне з того моменту, коли у 1926 р. кулі Самуїла Шварцбарда обірвали життя Симона Петлюра – лідера Української революції, прізвище якого стало основою назви поколінь патріотів України, які боролися за незалежність під гучним, а для когось страшним, ім’ям – «петлюрівці». А можливо з 1927 р., коли паризькі присяжні під впливом вправного адвоката Анрі Торреса під оплески виправдали вбивцю Головного отамана і наклали тавро антисемітизму на українців та Україну.
Чому так сталося? Це питання зацікавило мене з моменту підготовки до написання кандидатської дисертації, яка стосувалася проблематики української отаманщини. Саме тоді вперше ознайомився з матеріалами процесу Шварцбарда, який у 1926 – 1927 рр. прогримів на весь світ. Однак відповідей для себе на багато питань не знаходив: чи був насправді Шварцбард агентом ГПУ? Чому досвідчені адвокати родини Петлюри Кампінчі та Вільм програли справу Торресу? Чому присяжні таки виправдали вбивцю?
Тому інформацію про появу книги авторства Ярослава Файзуліна – знаного фахівця періоду Української революції 1917 – 1921 рр. «За кулісами злочину. Вбивство Симона Петлюри» зустрів із великим інтересом та з нетерпінням очікував виходу книжки. У анонсі видання привернула увагу фраза Файзуліна про те, що він працював на дослідженням більше десяти років. Стало зрозуміло, що упродовж цього часу історик ретельно шукав та аналізував невідомі джерела, які б допомогли дати відповідь на питання, що насправді відбувалося за лаштунками резонансного злочину, який було використано ворогом для дискредитації України.
Коли нарешті отримав книгу, то був вражений масштабами дослідження автора: 712 сторінок! Це свідчило про ґрунтовність та багатоаспектність роботи науковця. Ознайомлення зі змістом книги дозволило зрозуміти, що автор обрав правильний шлях і намагається ввести читачів у контекст епохи, а видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією українського визвольного руху ХХ століття, пов’язаною з подіями Української революції 1917 – 1921 рр., історією українсько-єврейських відносин доби перших визвольних змагань, ставленням Петлюри до єврейської проблеми та антиєврейських погромів.
Зрозуміло, що головна увага автора книги спрямована на аналіз процесу Шварцбарда. Історик досліджує історію злочину у декілька етапів. Перший – це стеження за Петлюрою радянської розвідкою. Другий – підготовка вбивства Головного отамана. Третій – саме вбивство. Четвертий – хід розслідування. П’ятий – підготовка до суду. Шостий – сам процес. Сьомий – кампанії дискредитації Петлюри та України після завершення суду. Подібний підхід дозволяє читачеві зрозуміти результати процесу Шварцбарда та з’ясувати роль зовнішніх чинників, які впливали на присяжних. Мова, насамперед, про роль каральних органів СССР та впливового єврейського лоббі, яке, незважаючи на факти підтримки Петлюрою євреїв України та боротьбу з погромами та погромниками, стали на захист вбивці.
Введення до наукового обігу автором нових документів у поєднанні з інтерпретацію відомих джерел, дозволяють зробити висновок про безпосередню причетність каральних органів СССР до організації вбивства Петлюри та дискредитації України від моменту організації стеження за Головним отаманом до рекомендацій адвокату А. Торресу, пов’язаному, як і С. Шварцбард із комуністичним рухом, щодо стратегії захисту Шварцбарда та обвинувачення Петлюри на паризькому процесі 1927 р. Місце злочину також було обрано невипадково. Нюанси французького законодавства та прецеденти виправдання вбивць свідчать про продуману стратегію організації замовного політичного злочину проти Петлюри та України. У дослідженні автор використовує маловідомі джерела французькою мовою. Це інформація свідків та учасників розслідування резонансного злочину, які викривають неправдиві свідчення вбивці і стосовно його пострілів у тіло Петлюри, який впав на землю, і заперечення Шварцбардом його судимостей та зв’язків із комуністичними організаціями впродовж тривалого часу. На жаль, значну частину матеріалів, яка викривала неправдиві свідчення Шварцбарда та його зв’язки з комуністичним рухом, у силу певних обставин не було використано під час судового процесу. Також дослідник аналізує нові джерела з Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, маловідомі архівні документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, які дозволяють зрозуміти наскільки пильною була увага каральних органів СССР до постаті Симона Петлюри, як до вбивства, так і після скоєння злочину.
Незважаючи на науковий характер видання, книга читається легко, як захопливий гостросюжетний детективний серіал. Варто відзначити, що Я. Файзуліну вдалося поєднати науковість із доступним викладом складного матеріалу. Третя складова книги – це інформація, пов’язана з аналізом подій, які відбулися після процесу Шварцбарда. Владою СССР була ініційована кампанія дискредитації Петлюри, каральні органи здійснювали репресії проти членів його родини. Це є ще одним аргументом на користь версії автора про причетність керівництва Радянського Союзу до організації вбивства Петлюри. Цікавим також є розділ, присвячений Юрку Тютюннику – одному зі сподвижників та опонентів Головного отамана, присвячений створенню фільму «ПКП», під час написання якого автор використовує маловідомі архівні документи. Також книга містить світлини, іменний та географічний покажчики.
Дослідження, розраховане на широке коло читачів, є надзвичайно актуальним, оскільки до нашого часу процес Шварцбарда використовується для дискредитації України в очах світової спільноти, впливає на міжнародний імідж нашої держави та процеси вшанування пам’яті Петлюри на його Батьківщині та за кордоном.
Хочеться щиро подякувати автору та привітати Ярослава Файзуліна з цікавою, фаховою та ґрунтовною книгою, яка, впевнений, знайде свого читача і буде корисною як професійним історикам, так і пересічному читачеві.
Юрій Митрофаненко,
доктор історичних наук,
м. Кропивницький
