Цьогоріч відзначали 110 років з дня народження підполковника УПА Йосипа Позичанюка. Народився на Київщині (тепер його село у Вінницькій області). Вчився в Ніжині. Коли Сталін окупував захід України, то Позичанюка прислали до Львова розвивати комсомол. Але побачений край збудив у ньому українця. Підпілля констатувало, що є дивний лідер-комсомолець. Почали підкидати йому літературу.
Так він став членом ОУН. Коли влітку 1941 року бандерівці проголосили Акт відновлення української державності, то Йосипа призначено держсекретарем («заступником міністра») пропаганди в уряді Ярослава Стецька. Він пішов в Похідних групах ОУН на рідну Київщину. Нещодавно знайшов спогад, що проголошення Акту відновлення державності у Василькові під Києвом організував саме Позичанюк.
Його заарештовувало гестапо, але зміг втекти. У підпіллі писав чудові оповідання про нашу визвольну війну (досі не видані, я принаймні не зустрічав).
Позичанюк був натхненником і співтворцем іноземних підрозділів в складі УПА. В листопаді 1943 р. він був співорганізатором Конференції Поневолених Народів Східної Європи й Азії. Влітку 1944 року очолив Бюро інформації УГВР. Редагував низку підпільних видань, адже чудово знав совєцьку дійсність і гниль московської системи. Загинув у бою. Посмертно відзначений Срібним хрестом.
Однак, не знайшов жодної вулиці в Україні, названої його імʼям (може погано шукав?). Немає музею Позичанюка. Немає фактично нічого, що популяризувало би справжнього Героя.
Йосип був найбільш високопоставленим «східняком» в УПА з молодшої генерації, вихованої вже в совіцькій Україні. Із найвищим ступенем полковника-політвиховника. Людиною, яка заслуговує найвищого з можливих рівнів поваги.
Вірю, що в нас ще будуть бойові бригади, названі іменами борців УПА. Що будуть ще вулиці Позичанюка. Що діти вивчатимуть в школах його в програмі літератури і на уроках історії. Дивитимуться фільми про нього. Скільки ще крові має пролитися, щоб це стало, нарешті, дійсністю?
Юрій Юзич
