Володимир Бірчак
Львівська обласна рада ухвалила рішення про відзначення у 2027 році Року Романа Шухевича, Олега Ольжича та Року Української Повстанської Армії.
Чи має право Львівська обласна рада ухвалювати такі рішення? Очевидно, що так. Це орган місцевого самоврядування, який відповідно до Конституції та законодавства України має повноваження ухвалювати рішення в межах своєї компетенції. Мало того, зверну увагу всіх охочих на постанову Верховної Ради України, ухвалену наприкінці 2025 року, яка стосується відзначення пам’ятних дат у 2026–2027 роках. У ній згадується пам’ятна дата – 30 червня 2027 року виповнюється 120 років від дня народження Романа Шухевича. І дано рекомендації органам місцевого самоврядування врахувати це у своїй роботі.
Чи сталося щось унікальне? Ні. Рішення про відзначення пам’ятних років, пов’язаних із Романом Шухевичем, ухвалювалися українськими органами місцевого самоврядування і раніше. Це не нова практика, яка виникла лише у 2026 році.
То що ж змінилося? Чи відшукала польська спільнота якісь нові документи про Романа Шухевича та Українську Повстанську Армію? Я думаю, ні.
На мою думку, відбулося дещо інше. Історична пам’ять стала інструментом політики.
На найвищому політичному рівні, на рівні публічних дискусій з’являється чимало людей, які починають повчати нас: не треба дражнити, не треба провокувати, не треба порушувати цієї теми.
Та ніхто нікого не дражнить. Ми ведемо власну внутрішню політику, пам’ятаємо свою історію та маємо право вшановувати тих, кого вважаємо важливими для української історичної пам’яті. Є один принцип, про який варто пам’ятати: із сильними рахуються, із сильними розмовляють.
Україна не повинна відмовлятися від власної історичної пам’яті лише тому, що хтось за кордоном намагається перетворити її на політичну проблему. Ми маємо пам’ятати про жертв польсько-українського конфлікту, досліджувати складні сторінки нашої історії, визнавати встановлені факти й водночас не дозволяти перетворювати історію на інструмент політичного шантажу.
