У межах виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон) мною надаються консультації органам місцевого самоврядування та виконавчої влади в Полтавській області щодо необхідності переміщення надгробних пам’ятників, пам’ятних знаків, що присвячені подіям та особам, пов’язаним із встановленням радянської влади, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, та відповідних перепоховань на територію найближчого комунального кладовища.
Під усунення з публічного простору відповідно до Закону підпадають «пам’ятники, що увічнюють історичні події, пов’язані із втіленням російської імперської політики; присвячені особам, які брали участь або сприяли реалізації імперської політики». У статті 5 пункту 4 Закону зазначено: «за рішенням сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) пам’ятник, пам’ятний знак, що символізує російську імперську політику, розташований на території місць почесного поховання за межами кладовища, демонтується (переноситься) з публічного простору. У такому разі сільська, селищна, міська рада, військова адміністрація населеного пункту (населених пунктів), військово-цивільна адміністрація населеного пункту (населених пунктів), на території якого розміщено відповідне місце почесного поховання за межами кладовища, визначає підрозділ, відповідальний за організацію перепоховання відповідно до закону, демонтажу (перенесення) з публічного простору».
У травні 2023 року Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надіслав листа на Міністерство культури та інформаційної політики України щодо виведення з держресєтру об’єкту в Полтаві під назвою «Братська могила борців за владу Рад», розташованого в центральній зоні міста, у Петровському парку – місці відпочинку тисяч полтавців поруч із Полтавським обласним краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського та пам’ятником Тарасові Шевченку авторства Івана Кавалерідзе.
26 березня 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики України видало наказ «Про визнання такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини». Серед іншого з держреєстру виведено «Братську могилу борців за владу Рад».
Зазначене поховання відбулося у 1919 році. Могилу було внесено до держреєстру як «пам’ятку історії» в часи СРСР, у квітні 1982 року. Надгробний знак у вигляді плити з чорного граніту та напису «Загинули в боротьбі з «петлюрівськими бандами» глорифікував Анатолія і Пьотра Літвінових. Один був уповноваженим карального репресивного органу влади більшовицької Росії – Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК), яка за декретами Владіміра Лєніна впроваджувала політику «червоного терору». Інший керував полтавським відділенням продбюро, що було ланкою ленінської продразверстки. Продовольча диктатура і продрозверстка – це невід’ємні складові політики російської імперської політики, зокрема воєнного комунізму, запровадженого декретом Ради комісарів РСФРС та декретом ВУЦВК УСРР «Про продрозверстку лишків врожаю 1918 та попередніх років». На виконання цих декретів структури ВЧК, які очолювали брати Літвінови, силоміць відбирали у селян хліб, прирікаючи їх на голодну смерть. Під час одного такого рейду на Миргородщину українські повстанці, які симпатизували Симону Петлюрі і чинили опір продрозверстці, розстріляли Літвінових. Згідно із даними краєзнавиці Людмили Розсохи, це здійснили 4 квітня 1919 року учасники антибільшовицького повстанського загону під проводом Сергія Дубчака у Миргороді.
28 серпня 2024 року на засіданні виконавчого комітету Полтавської міської ради прийнято рішення про ексгумацію та перепоховання решток Літвинових на комунальному цвинтарі села Івашки Супрунівського старостинського округу Полтавської міської громади. Покликання на відеозапис засідання виконкому (8-ма хвилина: https://tinyurl.mobi/3k6zZ). Рішення виконало 30 серпня комунальне підприємство «Декоративні культури» (демонтаж плити та огорожі) і «Спецкомбінат ПРО», який має дозволи на ексгумаційні роботи у межах законодавства про поховальну справу.
У Полтавській міській громаді також працюють над усуненням з публічного простору таких об’єктів: «Могила Петра Федоровича Вороніна активного учасника встановлення Радянської влади в Полтаві» на вулиці Тунельній у селищі Затишне» та «Могила Миколи Івановича Баринова, активного борця за владу Рад, командира 105 батальйону ВНК, розстріляного бандою Махно 1921 р. у селищі Монастирська гора».
Масштаб маркування публічного простору похованнями ворогів України суттєвий. Лише на території Полтавської області налічується 89 аналогічних об’єктів. З них: у Лубенському районі – 7, Миргородському – 34, Полтавському – 37, Кременчуцькому – 11. Це звучить жахливо, це звучить ганебно на 33 році незалежності, але…велика кількість кількість ТАКОГО розташована у парках, поруч із адміністративними будівлями, старостатами або навчальними закладами…
Полтавщина у 20-х роках минулого століття вирувала повстаннями селян, які не мирилися із ленінською продрозверсткою і сталінською примусовою колективізацією. У Державному архіві Полтавської області зберігаються документи – більшовицькі донесення, де зазначається: «настрій селян петлюрівський». Щоб приховати злочини, влада червоної Росії/СРСР маркувала публічний простір подібними пам’ятними знаками та похованнями в центрі населених пунктів активістів ВЛКСМ, червоноармійців, комнезамівців, більшовиків. Подібні об’єкти очорнюють Симона Петлюру та Армію УНР. Тож написи на надгробних знаках суперечать ще й Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті».
Згідно з наказами Міністерства культури та інформаційної політики України ці об’єкти не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини.
У Полтавській міській громаді такими є: «Могила Петра Федоровича Вороніна активного учасника встановлення Радянської влади в Полтаві» на вулиці Тунельній у селищі Затишне»; «Могила Миколи Івановича Баринова, активного борця за владу Рад, командира 105 батальйону ВНК, розстріляного бандою Махно 1921 р. у селищі Монастирська гора»; у Диканській селищній громаді: «Пам’ятник борцям за владу Рад, братська могила воїнів громадянської війни, які загинули за встановлення Радянської влади у селі Писарівщина»; у Кобеляцькій міській громаді: «Братська могила учасників громадянської війни у селі Сухе»; у Коломацькій сільській громаді: «Могила голови колгоспу Дениса Калістратовича Портненка, що загинув у 1932 році від рук куркулів у селі Василівка», «Могила болгарських комунарів у селі Коломацьке»; у Мартинівській сільській громаді: «Братська могила борців за владу Рад села Білухівка»; у Нехврощанській сільській громаді: «Могила борця за владу Рад Мартина Овксентійовича Пугача села Нехвороща»; в Зіньківській міській громаді: «Братська могила борців за владу Рад 30 м від автотраси Полтава–Зіньків»; у Мачухівській сільській громаді: «Могила Першого голови сільськогосподарської артілі «Червоний партизан» Лобача, який загинув від рук куркулів, село Калашники»; в Решетилівській міській громаді: «Могила активіста села Бабича, убитого куркулями в 1930 року села Кривки»; у Великорублівській сільській громаді: «Братська могила борців за владу Рад біля будинку культури села Мар’їне»; в Миргородській міській громаді: «Братська могила борців за владу Рад і партизан у Миргороді (вулиця Гоголя, 184, територія парку)», «Могила Проценка, працівника політвідділу МТС по боротьбі з бандитизмом, вбитого куркулями у селі Дібрівка», «Могила борців за владу Рад у селі Кибинці»; у Великобудищанській сільській громаді: «Братська могила борців за владу Рад у селі Веприк, профтехучилище, парк»; у Великосорочинській сільській громаді: «Група (22) могил борців за владу Рад, серед яких захоронений перший народний комісар у військових справах Радянської України Неронович у селі Великі Сорочинці». У Гадяцькій міській громаді: «Братська могила борців за владу Рад у Гадячі»; «Могила борців за владу Рад братів Данила і Юхима Сіреньких у селі Писарівщина», «Могила комсомольця Дерев’янка, убитого бандитами в 1932 році у селі Сари», «Братська могила (3) борців за владу Рад у селі Харківці»; у Краснолуцькій сільській громаді: «Братська могила борців за владу Рад у селі Римарівка», «Група могил борців за владу Рал у селі Сватки біля школи»; в Лютенській сільській громаді: «Братська могила борців за владу Рад села Лютенька», «Братська могила борців за владу Рад у селі Рашівка»; у Петрівсько-Роменській сільській громаді: «Могила борця за владу Рад кулеметника бронепоїзда у селі Петрівка-Роменська», «Братська могила борців за владу Рад у селі Ручки»; у Сергіївській сільській громаді: «Братська могила борців за владу Рад у селі Сергіївка»; в Шишацькій селищній громаді: «Могила першого секретаря комсомольської організації села Андрія Таранцова першого голови комуни «Червоний юнак», який загинув від рук куркулів»; у Гребінківській міській громаді: «Братська могила борців за владу Рад у селі Почаївка»; у Хорольській міській громаді: «Братська могила воїнів періоду громадянської війни у селі Новоаврамівка»; в Чорнухинській селищній громаді: «Могила Гната Січкаря – голови Вороньківського революційного волосного виконкому, який загинув від рук бандитів у 1920 році», «Могила Євмена Курила – секретаря Вороньківського революційного волосного виконкому у селі Вороньки»; у Градизькій селищній громаді: «Братська могила борців за владу Рад у селі Святилівка»; у Козельщинській селищній громаді: «Братська могила борців за владу Рад у селі Хорішки, біля школи»; у Кременчуцькій міській громаді: «Братська могила № 10 (за владу Рад) місто Кременчук, площа Перемоги, поштовий сквер»; у Новаголещинській сільській громаді: «Могила борця за владу Рад Леоніда Михайленка селі Гайове».
Як на мене, Полтавська міська громада, де очистилися від чекістів Літвінових, є прикладом для інших на Полтавщині. Тож пропоную згаданим вище громадам Полтавського краю більш активніше і ефективніше виконувати пункт 4 частину першої статті 2 деколонізаційного Закону.
Годі вже толерувати у публічному просторі ворожі проросійські сенси у вигляді незаконних російсько-комуністичних знаків — надгробних плит чекістам, комуністам, червоноармійцям-учасникам встановлення радянської влади, колаборантам, які зрадили УНР і підтримали Лєніна, виконавцям волі червоної Москви у 32-33 рр – під час лихоліття голодомору – геноциду української нації. Пора перемістити ці знаки і поховання на комунальні цвинтарі. Пора припинити звеличення ворогів України, які так само як зараз путіністи, скоювали і тоді, сто років тому та у часи СРСР злочини проти українців.
Олег Пустовгар,
представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області.
