З глибоким сумом сповіщаємо, що 1 квітня у Києві, на 85 році життя після тяжкої, тривалої хвороби пішов у Вічність член Організації Українських Націоналістів (бандерівців), активний член та один із засновників Спілки офіцерів України, член Київського крайового Братства ОУН-УПА, Конгресу українських націоналістів, військовий інженер, підполковник у відставці
Микола Васильович Процюк.
Микола Процюк син «Кропиви», Василя Процюка, шефа Головного військового штабу групи УПА – «Південь», двічі Лицаря Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу.
Народився Микола Васильович 18 вересня 1939 р. в селі Городиловичи на Львівщині, в селянській родині.
Коли Микола мав 1,5 роки, батько пішов в лави УПА боронити Україну від окупантів. Мама мусила сама виховувати й ростити двох маленьких дітей. Микола обрав шлях військового інженера. В 1962 році він закінчив з відзнакою Рязанське військове автомобільне училище, а в 1970 році – Київське вище артилерійське інженерне училище. Службу проходив на інженерних та командних посадах.
На пенсії Микола Процюк розпочав пошук місця загибелі свого батька, якого він бачив останній раз у 1,5 роки. Декілька років пошуків місця поховання батька увінчалися успіхом. Командир «Кропива» загинув 13 травня 1944 року у селі Кордишів Шумського району на Тернопільщині й вночі після бою був похований селянами. Перед загибеллю брав участь у бою під Гурбами з загонами НКВД.
Після встановлення особистості командира «Кропиви» за допомогою аналізу ДНК, в Шумську відбулося урочисте перепоховання Василя Процюка. Ця сторінка визвольної боротьби УПА була висвітлена завдяки зусиллям сина Миколи.
Багато уваги підполковник Микола Процюк приділяв національно-патріотичному вихованню молоді.
Був люблячим чоловіком для дружини Ганни та батьком для своїх двох доньок, ніжним дідусем шести онуків, гідним сином України.
Вічная пам’ять!
Тереновий Провід ОУН (б)
