22 листопада 2022 року під час ведення штурмових дій в Бахмутському Районі, Донецької області загинув Почесний Член МНК Олександр Міненок «Шелест».
«Для мене Україна є понад усе. Це є моєю самоціллю», – так завжди говорив друг «Шелест». Він був яскравим прикладом націоналіста, який діяв та працював задля майбутнього та збереження України.
Юнацтво
Народився Олександр 2 березня 1998 року в місті Чернігів, де навчався та провів свою юність. З 2015 р. переїхав у Львів, де здобував освіту фізика у Львівській політехніці, та долучився до лав Молодіжного Націоналістичного Конгресу.
Діяльність в лавах МНК
«Шелест» любив розповідати історію, як вперше про МНК дізнався з афіші гри «Гурби-Антонівці» 2017 року й тоді з величезним рюкзаком вперше потрапив на гру й з того часу не пропустив жодної. Олександра, з його слів, ще з дитинства захоплювала національно-визвольна література та історія України. В його рідному Чернігові дуже бракувало патріотичних рухів, тож прийшлось надолужувати у студентські роки. Вишколи МНК одразу захопили «Шелеста», тож організація дуже швидко стала частиною його життя.
Данило Шепінько, раніше голова Львівського осередку, згадує, що важко перерахувати всі заходи, до яких був долучений чи організовував «Шелест». Вишкільні табори «Лицар Честі», «Відвага», «Підкова», «Коловрат», теренова гра «Гурби-Антонівці», десятки освітніх та спортивних подій на Львівщині.
«Шелест» був одним із засновників вишкільного табору в Сколівських Бескидах «Стежина Нескорених». З 2017 року захід відвідало понад 200 молодих людей з різних куточків України. Сьогодні вже нове покоління МНК організовує табір «Стежина Нескорених імені Олександра “Шелеста”».
«Шелест» з юнацьких часів захоплювався стрільбою та спортивною грою у регбі й обожнював навчати гри інших. Його бажання розвивати молодь та поширювати ідеї українського націоналізму завжди запалювали інших:
«Хай пам’ять про Сашка живе і розпалює іскру в серцях української молоді, щоб палала ватра – жага до волі. Така ватра, яку ми разом розпалювали на горі Маківці, згадуючи Героїв, що поклали своє життя за незалежну Україну», – згадує Ольга Сидій, співзасновниця табору «Стежина Нескорених».
Взимку 2020 року брав участь у Місії «Схід». Разом з іншими МНКівцями відвідав 12 прифронтових міст на Луганщині та Донеччині, аби поспілкуватись із місцевими жителями та розповісти більше про національно-патріотичне виховання молоді, гібридну війну для військовослужбовців, а також для ліцеїстів Луганського військового ліцею.
У 2020 році друг Шелест отримав статус Дійсного Члена МНК, а у 2021 році очолив Львівський осередок МНК. Був натхненним лідером та провідником. Спільно зі своєю командою виховав нових членів та кандидатів організації.
Служба в ЗСУ
У лютому 2022 року члени МНК усвідомлювали загрозу, яку міг завдати агресор. Друг «Шелест» брав участь в координаційних зустрічах з підготовки до вторгнення та консолідації зусиль. Зранку 24 лютого 2022 року Олександр вирушив зі Львова добровольцем захищати рідний Чернігів. Згодом вступив до лав Територіальної оборони.
«Попри складні бойові умови завжди виходив на зв’язок, приєднувався до нарад Центрального Проводу, продовжував супровід членства Львівського осередку», – згадує Дмитро Однойко, заступник Голови МНК.
Від листопада 2022 року «Шелест» вважався зниклим безвісти поблизу н.п. Спірне, Бахмутського району, Донецької області. До останнього у рідних залишалась віра у раптове повернення «Шелеста». Втім, як зʼясувалося згодом, 22 листопада Саша добровільно зголосився на штурмовий вихід й у контактній сутичці з ворогом отримав поранення, несумісне із життям. Лише два роки опісля рідні отримали підтвердження ДНК Олександра.
20 серпня 2024 року, друг «Шелест» повернувся у рідний Чернігів на щиті.
Наш побратим відзначався непохитною працею і любов’ю до України та рідної організації, завжди з гумором та холодним розумом приймав виклики й долав будь-які перешкоди. Був щирим, компанійським, незламним, вірним Ідеї та Справі.
Для України це неоціненна втрата. За право жити на своїй землі і творити Вільну Україну найкращі сини та доньки покладають своє життя. Ми не маємо права зупинятися. Боротьба триває!
Спогади друзів про «Шелеста»
Тетяна Денькович, член Ради Честі МНК:
Сашко і життя – то були нероздільні речі. Він був завжди радісним, енергійним. Здається, його енергії і наснаги вистачило б на тисячі людей. Людина з надзвичайним почуттям гумору і дуже особливими жартами, які не одразу можна було зрозуміти. Але коли починав розуміти, то гумор «Шелеста» неможливо вже було сплутати ні з ким іншим.
«Шелест» – то людина дії. Він не боявся жодних завдань і відповідальності. Брав її на себе тоді, коли може й не мав величезного бажання, але знав, що має зробити роботу, бо це для добра справи, для добра Організації, для добра України.
Одного разу я брала в Сашка інтерв’ю, на якому він сказав: «Пам’ятайте, не МНК понад усе, а Україна понад усе». Це було його послання майбутнім поколінням МНКівців, які мали б творити організацію тоді, коли він стане вже випускником. І він мав би сам говорити ці слова молоді через 5-10-15 років на вишколах та заходах. Але, на жаль, ця наука вже не прозвучить з його вуст. Сашко залишив нам цей дороговказ і без вагань пішов у бій захищати найвищу його цінність – Україну. Ми ж маємо закарбувати ці слова у своїх душах і серцях і ніколи не зганьбити пам’ять про нього.
«Шелест», дякую, що був! Це було неймовірною честю знати тебе і бути частиною твого життя. Ти житимеш завжди, бо залишив по собі слід, який ніколи і ніхто не зможе стерти.
* * *
Вікторія Вовк, Голова Секретаріату МНК:
«Шелест» – друг, наставник, бунчужний, курінний. Приклад.
Завжди, де б не з’являвся, здавалося, що він заповнює простір собою. Його жарти, впевненість і нескінченні життєві історії. Його присутність була такою відчутною, ніби він залишав відбиток на кожному кроці.
Я завжди захоплювалася ним і прагнула бути схожою на нього. Коли настав мій час керувати осередком у Івано-Франківську, я запитала в нього, як це – бути головою осередку. Він завжди відповідав, що головне – мати поруч надійних людей. Але я тоді навіть і не розуміла, що він і був такою людиною для мене.
Він багато чому нас навчив, хоча, думаю, він і не здогадувався, який вплив мав на оточення. І навіть зараз продовжує це робити.
Честь тобі, друже! Я сумую за тобою і вірю, що ти десь у кращому місці, де тепер розповідаєш свої жарти іншим. А нам залишається лише продовжувати твій шлях і берегти пам’ять про тебе.
* * *
Анастасія Ришкович, член МНК:
Організація та спільнота для Саші були завжди на першому місці. Він вважав себе Лицарем МНК і так насправді й було.
Він дуже проста людина і його жарти та підтримка завжди підбадьорюють людей, що б не сталося. Найважливішим спогадом про нього є, як на таборі «Відвага» у нас був бокс. Я дуже сильно боялася, але завдяки тому, як він вміє заспокоювати і мотивувати, мені вдалося опанувати себе і перемогти. Взагалі, під час цього табору я часто ловила на собі погляд Саші, особливо коли було дуже важко морально і фізично, і це дуже допомагало, бо я відчувала, що він сильно вболіває за мене. Так і було, він завжди вірив в мене більше, ніж я сама, а особливо в нашу команду.
В моменти найбільшого відчаю «Шелест» створював атмосферу перемоги й братерського духу.
* * *
Данило Шепінько, член МНК:
Ми познайомилися у 2017 році на таборі «Лицар Честі». Тоді «Шелест» проявив себе дуже гідно. Ми покликали його на розмову і запросили долучитися до діяльності організації. Відтоді він став одним з найактивніших членів осередку і відвідував практично усі заходи. Завжди був ініціативним і відповідальним, дуже швидко влився у командну роботу і почав активно зростати. Оглядаючись назад у часі, розумію, що заходів, де «Шелест» був одним з організаторів, надзвичайно багато. Це табори, теренівки, лекції у навчальних закладах, історичні квести, веломандрівка, фестиваль «Зашків», акції прямої дії та з декомунізації. І цих заходів було точно більше сотні.
Дякую за те, що наповнив моє життя радісними спогадами та навчив бути справжнім, показав приклад відваги та гідності.
Честь тобі, Друже!
* * *
Анастасія Машевська, член МНК:
«Шелест» мав унікальну здатність – запалювати усіх навколо своїм ентузіазмом, всеготовністю та відданістю ідеї. Він міг спати декілька годин, аби після роботи поїхати в інше місто для організації теренової гри для молоді. У вільний час Саша любив читати, ходити в гори або грати в регбі – він завжди прагнув розвиватись та передавати свої знання іншим людям. Його бажання розбудовувати Вільну Соборну Самостійну Державу попри усі труднощі й виклики надзвичайно захоплює. Дякую за науку, друже «Шелест». Ми маємо честь продовжити твою справу!
* * *
Ольга Сидій, член МНК
У пошуках правди – такий підпис в мене на улюбленому фото Шелеста. Завжди веселий, усміхнений та повен енергії творити добро. Шелест завжди знаходив нестандартний вихід з будь-яких ситуацій, з гумором, щирим ентузіазмом та впевненістю. Наша пам’ять про Сашка повинна жити в наших діях, рішеннях, словах і жартах.
Для України це неоціненна втрата. Такі як Шелест мають будувати, перебудовувати країну, розчавляти голову гідрі свавілля. Змагатись до поширення сили, багатства і простору Української Держави. Ця боротьба за право жити на своїй землі і творити Вільну Україну дорого коштує українському народу. Тому ми не можемо зупинятись. Кожен на своєму місці робити те, що можемо.
* * *
Петро Холівчук
Саша був душею компанії, мав відмінне почуття гумору, завжди тролив мене за читання російськомовних книг і рекомендував власні книги, зокрема, різні книги про визвольну боротьбу та ідеологію, постійно говорив: «Якщо мене немає вдома, заходиш в мою кімнату і береш будь-яку книгу, яка тобі подобається». Саме Сашко був тією людиною, яка затягнула мене в МНК, в прямому сенсі цього слова. Він робив багато речей безкорисливих, як наприклад, свій час він жертвував для інших. Пам’ятаю, яким завжди був сонним, всюди хотів встигнути, всім допомогти.
Чин «Шелеста» буде жити вічно. Він є прикладом для наслідування та взірцем відданості батьківщині до самого свого кінця. Був націоналістом не на словах.
Інформцентр МНК
