Небесне Лицарство святого Архистратига Михаїла поповнилося ще одним Великим Українцем – відійшов у Вічність довголітній член Спілки Української Молоді, провідний діяч української діаспори друг Стефан Романів.
Народжений 12 липня 1955 року в Австралії, він відчував нерозривний зв’язок з Батьківським Краєм, яким для нього була Україна. Саме їй він присвятив усе своє життя.
Свої провідницькі якості друг Стефан виявив у лавах СУМ, де, в різні часи, був головою СУМівського осередку в Мельбурні, очільником Крайової Управи СУМ в Австралії, першим заступником голови Світової Управи СУМ, здобув IV ступінь Виховника, особливе відзначення «Дружинник – Витязь» і статус Почесного члена СУМ в Австралії.
Стефан Романів був тим, хто всім своїм життям і своєю поставою виразно демонстрував основний принцип Спілки Української Молоді – отримавши належну формацію в СУМі, продовжувати жертовну працю в організації й на інших відтинках суспільного життя, задля добра української справи, примноження слави Української держави, захисту її інтересів.
Провідну діяльність в нашій Спілці, а також в Союзі Українських Організацій Австралії, в Організації Українських Націоналістів (бандерівців), у Світовому Конгресі Українців друг Степан розглядав не як працю, а, радше, як служіння, що не знає вихідних або часу для перепочинку.
Він завжди був активним на тих напрямках, які потребували його особливої уваги.
Українська братська школа, шкільна рада, парафія, українська громада у Вікторії, організація «Community Languages Australia», комісія з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, Антиімперський Блок Народів – друг Стефан всюди встигав і був не лише учасником, але мотором, який приводив у рух усі механізми та процеси.
Усміхнений і доброзичливий, внутрішньо зібраний і дисциплінований, рівний у спілкуванні, вимогливий до себе та до тих, хто трудився з ним поруч – взірець працездатності, на яку не впливали ні відстані, ні зміна часових поясів чи пір року, ані довготривалі перельоти.
Де б не з’являвся Стефан Романів і з ким би не зустрічався – він завжди був голосом України, її амбасадором та захисником. Це засвідчують його добрі справи та численні інтерв’ю в українській та іноземній пресі.
У одному з них друг Романів наголосив: «Нам потрібно не допускати ані в собі, ані в інших втоми чи зневіри». Саме таким – невтомним, вірним, відповідальним, яскравим, послідовним, далекоглядним і глибокодумним, діяльним патріотом України він був, і саме таким залишиться у нашій пам’яті і в наших серцях.
Важко говорити про друга Стефана в минулому часі. Важко змиритися з важкою втратою для всього світового українства…
Але, віримо, що розпочату ним справу підхоплять його учні та послідовники, а в їх числі – члени Спілки Української Молоді, яка впродовж всього життя Стефана Романіва була його другою сім’єю та великою родиною.
«Нехай завзяття, віра, сумління не полишають нас на «шляху, з якого немає сходу». Будьмо творчими, будьмо єдиними, ідімо вперед і вгору!», – закликав СУМівців друг Стефан. То ж нехай цей його життєвий заповіт буде дороговказом для кожного з нас в ці сумні хвилини прощання.
Тихо спи, без тривог…
Вічна пам’ять і наша щира молитва.
Світова Управа СУМ
