Згасла Іванова свіча.
Станимир. Мальовниче село у підгір’ї неподалік автодороги , що провадить до Унівської Лаври Студитського Уставу УГКЦ , Золочева і Зарваниці. Ця гориста вервиця закінчується десь у Медоборах. Окрасою Станимира стала нещодавно збудована усім селом церква. Автором проекту храму в рідному селі на ще передвоєнному фундаменті, натхненником будови , її виконробом, творцем іконостасу, а також розписів є Іван Крислач, видатний український графік сучасності, патріот і християнин.
Народився він у жовтні 1929 року. Рік його народження та створення ОУН недаремно співпали. Усе своє життя він поклав на вівтар української справи, українського малярства. Батько Івана був членом ОУН, тож і зробив щеплення патріотизму синові до усього українського.
Важко знайти сегмент в образотворчому мистецтві, де б він не залишив свого глибокого сліду. Станкові твори, ілюстрації до книжок, творча спадщина в суміжних ділянках мистецької творчості, а також величезний самостійний розділ екслібрису, який приніс мистцеві заслужене визнання в сучасному українському мистецтві. Ці графічні мініатюри своєю оригінальністю, образним вираженням, багатством фантазії, доведеною до віртуозності гравірувальною майстерністю, не мають рівних у львівській графіці, а в графічному мистецтві України займають одне з провідних місць,-писав знаний мистецтвознавець Микола Батіг. У цій галузі він став гідним спадкоємцем Григорія Нарбута, Олени Кульчицької, Павла Ковжуна. Екслібриси Івана Крислача прикрашають книгозбірні окремих власників бібліотек , бібліотек різних поважних інституцій у нас і за кордоном, увійшли до тек колекціонерів, музейних фондів. У графічне мистецтво Іван Крислач увійшов на початку 50-х років минулого століття. Це період , коли молода дипломована генерація перейняла естафету від старої гвардії- Олени Кульчицької, Стефанії Гебус-Баранецької, Леопольда Левицького, Осипа Куриласа, Антона Монастирського. Іван Крислач створив значну добірку ілюстрацій творів та портретів Тараса Шевченка ,Івана Франка ,Лесі Українки, Василя Стефаника, Маркіяна Шашкевича, Юліана Опільського, а також відомих сучасних письменників. А ще Крислач є автором поки що єдиної такої чисельної галереї портретів героїв національно-визвольної боротьби. Євген Коновалець і Симон Петлюра, Степан Бандера і Ярослав Стецько , Роман Шухевич і Василь Кук, Микола Лемик і Володимир Тимчій-Лопатинський, Василь Білас і Дмитро Данилишин. Окрім цього він створив низку гравюр на стрілецьку і повстанську тематику, таким чином продовживши справу Ніла Хасевича. Цей доробок є свідченням глибоко патріотичного духу його української душі.
12 лютого на 88- му році згасла свіча його натхненного життя. Вже в останні хвилини прощання з тілом мистця присутні дізналися багато невідомого досі про Крислача з уст отців –студитів Ігнатія і Юстина, які розповіли , що Іван з власної ініціативи намалював іконостас у монаших приміщеннях Святоіванівської Лаври, створив три мозаїчних пласти для скита у цьому ж монастирі. Отці повіли як він любив у них сповідатися , і тайну останньої сповіді він довірив їм. Зрештою стало відомо ,що недавно вийшли друком «Абукасимові капці» Франка з ілюстраціями Крислача , ставши останнім вінцем величезного доробку його ілюстрацій для дітей, частину з яких він навіки залишив на сторінках «Світу Дитини». Багато б могли розповісти й інші: екс-ректор Академії мистецтв Андрій Бокотей, актор-заньківчанин Святослав Максимчук, земляк їз сусіднього села, поет Богдан Стельмах, науковець Богдан Якимович, публіцист Ярослав Сватко, а також відомі скульптори, художники , друзі й побратими, для яких ця втрата є глибокою і непоправною. Так само, як і для дітей , онуків, родичів та односельців. Хтось із скорботної громади згадав, що ще за життя Іван витесав собі надгробний пам’ятник, який собі хотів ,аби позбавити рідних зайвих клопотів. Василь Шпіцер , що знав покійного літ з двадцять, уже в телефонній розмові зі смутком пригадав як вітав Івана з іменинами у січні, зауваживши при тім, що не був він таким балакучим як завше. Вічна тобі пам’ять, друже Іване!
Ігор Данилиха
