Ділимося сумною вісткою, що в суботу, 19 січня 2019 року, на празник Богоявлення у Львові на 99-му році життя упокоївся в Бозі провідний член Організації Українських Націоналістів, видатний громадський діяч, довголітній Голова Світової Управи Спілки Української Молоді з осідком у Бельгії
Світлої пам’яті Омелян КОВАЛЬ – «Дир».
Покійний народився 24 лютого 1920 р. в с. Рахиня на Івано-Франківщині, в родині господаря-кооператора Василя Коваля й Павліни з Озговичів. Омелян Коваль, як здібна та допитлива дитина, успішно здобув початкову й середню освіту, доповнював своє навчання в читальні «Просвіта», набував теоретичного та практичного знання в кооперативній мережі «Маслосоюзу». Допитливого й свідомого юнака від ранніх літ залучали й до громадської діяльності, яка через антиукраїнські дії польської окупаційної влади мала активне політичне спрямування. У бурхливому для Карпатської України й Галичини 1938 році Омелян Коваль складає присягу карного члена ОУН і вибрав для себе як псевдо постать княжого «Дира».
З вибухом німецько-совєтської війни і проголошенням у Львові 30 червня 1941 р. Акту про відновлення незалежності України Коваль з однодумцями підтримав Акт незалежності в м. Долина й допомагав на місці організувати українську державну владу. Проведена німцями хвиля арештів у Львові та по всій Галичині 15 вересня 1941 р. захопила й молодого націоналіста-державника Омеляна Коваля, і ця подія визначила його долю на ввесь період війни: його кинули до сумнозвісної «Тюрми на Лонцького», потім перевезли до краківського «Монтелюпіха», звідти у складі політичних в’язнів т.зв. «Групи Бандери» його запроторили до нацистського табору смерті в Авшвіці. Тут він був свідком закатування до смерті братів Василя й Олександра Бандери. З наближенням поразки нацистського Райху серед уцілілих та виснажених в’язнів з Авшвіцу напередодні Йорданського Святвечора 18 січня 1945 року його перевозять до таборів в Австрії. Там їх із кацету в Ебензе на українську Великодню неділю, 6 травня 1945 р., визволили воїни американської армії.
Омелян Коваль переїжджає до Мюнхену з прагненням завершити і доповнити свої знання. У Баварії зосередилися в численних таборах українські біженці та науковці від освітніх установ УВУ та УТГІ, які перед наступом червоних переїхали з Чехословаччини до Німеччини. Спершу юнак слухає курси з педагогіки та психології, які читав професор Григорій Ващенко в програмі «Народного університету» УВУ в Мюнхені. Відтак переїжджає до табору Ді-Пі в Регенсбурзі, де в Українській гімназії в 1946 р. складає іспит з матури, а в 1946-48 рр. вивчає економіку на курсах УТГІ. Для здобуття університетської освіти Коваль користується можливістю переїхати до Бельгії, де він записався на факультеті соціально-політичних наук Католицького університету в Лювені. Ступень ліценціата зі спеціальності економічних та консулських наук Коваль здобув у 1950 році захистом наукової дисертації на тему «Економічні можливості Чорноморського басейну».
Своє подальше життя провів у Бельгії, присвятивши усі свої сили й таланти для служіння громаді і, зокрема, виховно-педагогічній діяльності в системі структури СУМ. У 1952 р. Омелян Коваль одружився з Іванною Куропась і в них народилися четверо дітей – Зореслава, Зенон, Віра і Юрій.
Омелян спочатку був довголітнім секретарем (1951-1989) громадської централі в Бельгії – УДК, згодом очолював Управу УДК до 2005 р. До 60-річчя УДК упорядкував і видав «Ювілейний Альманах. 1945-2005» (Київ-Львів 2009). Паралельно Коваль увесь свій творчий час присвятив праці в системі СУМ у Бельгії та у світовій діаспорі: в роках 1958-1978 очолював Світову Управу СУМ, гуртував в Центральній Виховній Раді СУМ відомих українських педагогів з різних країн, заснував видавництво й публікував журнали для молоді («Крилаті», «Авангард»), популяризував наукову спадщину відомого педагога Григорія Ващенка і став співзасновником в Україні Педагогічного Товариства імені Григорія Ващенка в 1995 р.
Як очільник двох громадських стуктур у Бельгії, Омелян Коваль займав ще й керівні посади в координаційному органі ГРУГОБ у Бельгії й в Європі, і також обіймав посади в Президії та Раді директорів Світового Конгресу Українців. Літом 2013 року Омелян Коваль разом із дружиною Іванною переїжджають на постійно в Україну, де поселяються у Львові, доживати останні свої роки в рідному оточенні.
За головування Омеляна Коваля з допомогою громади та його політичних однодумців українці в Бельгії могли придбати майно, що допомагало з успіхом і для загального добра всієї громади виконувати взяті на себе представницькі та організаторські обов’язки. До них належить Дім на вул. Шарлемань у центрі Брюсселю, в якому міститься нинішня громадська централя Товариства українців Бельгії. А також придбано з ініціативи відомого підприємця М. Ходоровського та з підтримкою усієї громади оселю, яка знаходиться в гірській місцевості Арденів і де засновано Культурно-виховний центр «Франкополе».
За свою сумлінну та довголітню працю Омелян Коваль користувався пошаною та авторитетом серед усієї української громади та від урядових кіл у Бельгії. Він отримав численні нагороди – державні в Бельгії та Україні, і також церковні.
Друг Коваль був близьким співпрацівником Провідників ОУН Степана Бандери й Ярослава Стецька, з провідними членами інших Теренів. У Бельгії не раз проходили наради й конференції націоналістичного активу, з ініціативи або з участю керівних членів ОУН з усієї діаспори.
З упокоєм світлої пам’яті Омеляна Коваля відходить ще один зі славної когорти діячів ОУН воєнної генерації: вони були борцями за національну ідею, творцями Акту 30 червня 1941 року, нескореними в’язнями-мучениками за право України на свободу і рідний Дім, і будівничими громадських структур, зокрема виховних і церковних. Висока ідейність, непохитна віра та вірність своїм ідеалам, а також глибока релігійність – такими чеснотами усе своє свідоме життя прожив, творив і керувався у своїх діях незабутній друг Омелян Коваль. Нехай у Бозі спочиває й отримає заслужену нагороду за усі свої благородні вчинки.
Провід ОУН висловлює глибоке співчуття дітям і всій родині Покійного, а також українській громаді в Бельгії, яка може гордитися прикладом життя та діяльності свого довголітнього члена громади та відданого керівника в особі Омеляна Коваля.
22 січня, 20.00 – парастас у соборі Св. Юра у Львові.
Похоронні відправи відбудуться у Львові, 23 січня 2019 р. о 12-й годині в соборі Св. Юра. Його останки спочинуть на Личаківському цвинтарі.
Слава Україні! Слава Героям!
Стефан Романів, Голова ОУН
Київ, 20 січня 2019 року
