20 листопада 2016 року виповнилося 95 років з часу героїчного вчинку 359 українських вояків Волинської похідної групи армії Української Народної Республіки, які, потрапивши у ворожий полон, відмовились перейти на службу до Червоної армії і були розстріляні окупантами у селі Базар (нині Народницького району Житомирської області). …Серед людських городів у Базарі були дві занедбані могили, порослі бур’янами. Одна метрів 60, друга – метрів 40. В одній, кажуть, розстріляні, а в другій померлі поранені. Полонених, у тому числі й поранених, тримали в церкві с. Малі Миньки, 18 листопада їх відконвоювали до містечка Базар, зачинили в церкві та двох синагогах.
21 листопада 1921 року 359 полонених, у тому числі й поранених, котовці вивели за село, зачитали постанову “п’ятірки” про розстріл їх як “ворогів народу”… Перед розстрілом один з старшин, Степан Щербак, подав команду «струнко», та всі заспівали національний гімн «Ще не вмерла Україна!». Під звуки національного гімну гинули наші герої. Прикметно, що наказ про розстріл підписано вже після здійснення вироку, продиктованого єдиною лише “революционной совестью”. Серед московских окупантів, які заднім числом підписали вирок, не було жодного українця!
Світлу пам’ять героїв Базару вже наприкінці радянської окупації розпочали офіційно вшанувати лише через 50 років – з осені 1990-го року. Житомирські організації УРП, СНУМу та РУХу в 1991 році встановили на могилі хрести і таблицю з іменами 359 героїв, вони освячені були 17 листопада в присутності кількох сотень людей – місцевих і приїжджих з усієї України. Страчених під Базаром за поданням СБУ реабілітовано Генеральною прокуратурою України.
У 2000-му році українськими ветеранами визвольних змагань з Об‘єднання бувших вояків Українців у Великій Британії і Української Автокефальної Православної Церкви Великобританії та членами Спілки офіцерів України у селі Базар Народицького району, Житомирської області на братській могилі розстріляних Героїв було побудовано величний Меморіал пам’яті Героїв Базару з іменами полеглих воїнів, роботи житомирського скульптора Олександра Бориса. У жовтні 2002 на території меморіалу були перепоховані з братської могили біля с.Звіздаль останки 46 воїнів Армії УНР – учасників Другого зимового походу, що полягли у бою. Їхні могили в лісах знайшли базарець Павло Єсипчук та житомирянин, у минулому політвיязень Сергій Бабич. У списку страчених є вояки з усіх центральних областей України, особливо багато – родом з нинішніх Вінницької (58), Хмельницької (50), Київської (34), Полтавської (32) та Черкаської (25) областей. Уже в кількох містах і селах України встановлені пам’ятні таблиці з іменами героїв Базару.
Меморіал став місцем щорічного всенародного шанування пам‘яті загиблих воїнів УНР та прийняття майбутніми захисниками України присяги на вірність українському народу.
На прикладах жертовності незламних вояків-повстанців армії УНР, які, співаючи гімн України, загинули за відмову служити московсько-більшовицьким окупантам, але не зрадили Присязі українському народу, закарбувавши свій вчинок й свої імена у героїчну історію визвольних змагань української нації, виховуються вже декілька поколінь української молоді: школярів, студентів, курсантів… На прикладі їх подвигу має виховуватись і сучасне українське військо, отримуючи незбориму енергію для святої боротьби за незалежність української Держави.
Час не владний над вчинком героїв. 95 років, що минули з того часу, повертають нас подумки, примушуючи схилити голови перед славної пам’яті українськими лицарями ідеї і чину учасниками національно-визвольних змагань.
Георгій Лук’янчук
