30 серпня минає 12 років з дня трагічної загибелі Івана Гавдиди – українського патріота-націоналіста, пластуна, громадського діяча, депутата обласної ради, керівника фракції “Наша Україна” в обласній раді у 2002 році, директора Центру національного відродження імені Степана Бандери в Києві, голови Тернопільської організації Конгресу українських націоналістів та члена Проводу КУН. Ініціатор і лідер Координаційної ради державницьких організацій в Україні, 1998 року Іван став одним із ініціаторів створення Молодіжного Конгресу Українських Націоналістів.
Іван Гавдида володів рідкісним даром об’єднувати людей навколо державницької ідеї, його пам’ятають світлим, до самозречення відданим справі та боротьбі за ідеали справжньої української державності.
Загибель українського патріота, яку кожен притомний громадянин вважає політичним убивством, потрясла у ті дні 2003-го року Тернопіль, Київ, кожного…
Минуло 12 років…
“А як же розслідування убивства, чи знайдені хоч якісь сліди?” – запитую пані Наталю Гавдиду. “Політичні вбивства у нашій країні і були, і залишаються нерозкритими,” – сумно усміхається…
Ця вродлива жінка у чорній вишиванці продовжує справу чоловіка. Виховує сина Назара. “От якби можна було поговорити з татом.. недовго, хоч півгодини..” – мріє син.
А за нашими вікнами – війна. Це його, Іванова, війна. Її розпочали ті, що убили спершу Гонгадзе – і зійшло з рук, потім – Гавдиду – і ніхто нікого не знайшов, бо й не шукав… Тому ми маємо зараз війну.
У цій війні він бився б і переміг би! Бо це вони, оті вірні сини своєї землі йдуть зараз добровольцями.
А ми – пам’ятаємо.
І ця світла усміхнена жінка у чорній вишиванці несе свою пам’ять чисто й гордо. Так хочеться їй щастя! Підтримки. Радості. Пошли їй, Господи!
