Ділимося сумною вісткою, що 1 квітня на 102 році життя в Роквілі (США) відійшов у вічність довголітній провідний член Організації Українських Націоналістів
БОГДАН КАЗАНІВСЬКИЙ.
Богдан Казанівський народився 3 лютого 1916 р. в с. Нивиці, Радехівського повіту. У 1932 р. поступив на працю в повітовому Союзі Кооператив у Радехові. З 1934 р. став членом ОУН на псевдо «Щетина» з дорученням стати районовим організаційним референтом ОУН.
27 квітня 1937 року польська поліція заарештувала Богдана Казанівського в приміщенні Кооперативного Союзу.
До судової розправи в Золочеві стало 55 молодих членів ОУН. Судовий процес тривав кілька тижнів від січня до березня 1938 року. Засудили на 12 років тюрми. Тюремне ув’язнення перебував в Дрогобичі, в Равічу і в Сєдльцах.
При розвалі Польщі у висліді війни 9 вересня 1939 р. вийшов з польської тюрми на волю. В родинному селі пробув всього 2 дні під совєтською окупацією. Організаційним зв’язком Іван Климів стягнув до села Сибечева під німецькою окупацію. Дмитро Маївський зібрав групи бувших політичних в’язнів і попровадив на Грубешівщину українізувати шкільну молодь. В тому часі вже був створений повітовий провід ОУН, в якому займав пост організаційного референта. Організаційна мережа була поширена на Холмщину, Підляшшя і Лемківщину. Провідником того краю був Роман Шухевич. З його доручення Богдан Казанівський поїхав до Кракова, де формувалася група з 12 членів ОУН до переходу в Україну під совєтську окупацію з спеціальними завданнями – підготовляти державну адміністрацію на випадок відновлення української державності. Зустріч всієї групи відбулася в Кристинополі над Бугом. Там її приготовляв до переходу кордону Іван Климів. Провідником групи був мґр. Степан Пшеничний. Озброєна охорона з чотирьох осіб. Перехід кордону був невдалий. Степан Пшеничний і провідник охорони загинули, двох було поранено, під кінець впав «Зелений». Всіх членів групи виловили.
З сокальської тюрми затриманих перевезено до Львова у замарстинівську тюрму. Допити з тортурами. Потім перевезено в тюрму на Лонцького, там вживали різних методів, щоб зламати Богдана Казанівського, але він нікого не зрадив. Згадує Богдан Казанівський: «Вкінці сказали: «Ми тебе будемо тримати 10 років, будемо тягнути кишку за кишкою, не дамо жити ані вмерти, ти нам все скажеш те, що знаєш, і те, чого не знаєш». Я тільки подумав, чи ви 10 років ще втримаєтесь. В травні 1941 р. мене перевезено до тюрми Бригідки, там 22 червня застав вибух війни.
Від першого дня НКВД почало в’язнів групами заводити до підвалу і стріляти. З десяти тисяч в’язнів на Бригідках до 28 червня нас в живих залишилося може 500-600 осіб, решта всі помордовані. 28 червня НКВД залишило тюрму, рештки вийшли на волю. 30 червня німці зайняли Львів. Роман Шухевич з чотою українського легіону увійшов на подвір’я св. Юра. Там ми стрінулися. З його доручення я і Омелян Матла організували тимчасову Команду Львова, яка урядувала в домі Сакракерок неповних два тижні, поки не створилася стала Команда під командою інж. Евгена Врецьони».
Оженився з Оленкою Матла 17 жовтня 1942 р. Шлюб брав у церкві св. Юра у Львові. В березні 1944 р. почалася евакуація Львова. З дружиною і тещею Теодозією Матла переїхав до с. Жебестова на Лемківщині, а звідтам на доручення Василя Охримовича з кличкою до Гриця Барабаша в Братиславу. Там з фінансовим референтом ОУН Уласом розробляв запасні фінанси для ОУН і ЗП УГВР.
21 вересня 1944 р. Оленка народила в Братиславі донечку Данусю. В лютому 1945 р. з групою ЗП УГВР переїхали до Австрії.
В Інзбруку оформився Тереновий Провід ОУН на Австрію. Там знову став організаційним референтом.
У 1950 р. з родиною виїхав до Америки і осів у Філадельфії. В Нью-Йорку вже був провід ОУН, на американський терен, а тереновим провідником був спочатку Теодор Качалуба, а по нім Василь Качмар. Він включив Богдана Казанівського до ТПА в ролі організаційного референта. Це була тяжка функція. Треба було їздити по цілому терені у вільні дні від праці. Відшукував членів ОУН, творив по громадах кущі, а опісля області. Обласні проводи були в Нью-Йорку, Бафало, Філадельфії, Клівленді, Чикаго.
Був членом Головної управи УККА, Головної управи ООЧСУ (Організація оборони чотирьох свобід України). На конференції ЗЧ ОУН 1952 р. в Німеччині Богдана Казанівського позаочно вибрали на головного контролера ЗЧ ОУН. Функцію головного контролера ЗЧ ОУН сповняв до 1969 року. Зі своїх громадських і організаційних поїздок по Америці писав репортажі до газети «Америка». Автор книги спогадів про Івана Климіва «Шляхом Легенди».
Провід і членство ОУН висловлюють глибокі співчуття рідним та близьким Богдана Казанівського. Низько схиляємо голови перед його героїчним життєвим чином та світлою пам’яттю. Спи спокійно, дорогий друже, ти гідно пройшов свій шлях.
Вічная пам’ять!
Провід ОУН (б)
