Юрій Щур
11 лютого 1957 року співробітникам КГБ з Керчі вдалося завербувати в якості агента Георгія Карпюка – електрика з села Бранне Поле (у 1968 році остаточно приєдналося до села Уварове) Ленінського району Кримської області (на сьогоднішній день тимчасово окуповані Росією території). 28-річний Карпюк був уродженцем селища Гоща Рівненської області, до Криму прибув у 1956 році після звільнення з ув’язнення. Після вербовки отримав псевдонім «Поповський».
Співробітники КГБ зауважували, що Карпюк з великим ентузіазмом підійшов до співпраці з «органами». Без запізнень та зривів приїздив до Керчі на зустріч з оперативником. Неодноразово говорив, що його мучить совість за його діяльність, оскільки він зрозумів безперспективність боротьби тощо. Відповідно, він досить повно інформував про свою колишню діяльність та про інші цікаві для КГБ речі.
Ще мешкаючи за місцем народження, Карпюк у 1947 році приєднався до молодіжної націоналістичної організації, поширював листівки. У 1948 році був заарештований й до 1954 року перебував в ув’язненні. Працюючи із кураторами із КГБ, агент «Поповський» надав інформацію про існування у Воркутинських таборах потужного націоналістичного підпілля, до якого він належав і сам. Зокрема, розповів що оунівці щомісяця сплачували членські внески у сумі 10 рублів, вивчали історію ОУН, правила конспірації й методи боротьби проти Совєтської влади.
Усі свідчення агента «Поповського» перевірялися КГБ із залученням різних джерел. З часом у Київ з Криму повідомлялося, що інформація агента підтверджується. Зокрема й намагання українських націоналістів, ув’язнених у Річковому таборі (також – Особливий табір №6) МВД та спецпоселенців у 1950-1953 роках створити антисовєтські організації й групи, серед яких Українська визвольна організація (УВО), виявлені учасники якої розроблялися по агентурній справі «Повстанці», а наслідком реалізації справи стало засудження 17 осіб.
Агент «Поповський» надав КГБ інформацію про близьких знайомих, засуджених членів УВО Сороки, Білинського, Романишина й інших, серед яких були Степан Коломієць, Михайло Вовчук та Іван Шагало.
Крім того, серед учасників інших організацій, які існували у Воркутинському таборі, «Поповський» назвав Григорія Опайця та Миколу Голуба. Останній, за даними КГБ з Линовецького району Тернопільської області, під час перебування в боївці ОУН на Тернопільщині, на озброєнні мав рушницю та наган. Агент також згадував про ручний кулемет, який мав зберігатися у клуні, однак «чекісти» його не знайшли. Крім них також згадувалися Роман Пастернак, Василь Коробило, Кирило Кравчук, Володимир Ногас та інші. При чому саме Пастернак у 1951 році залучив майбутнього агента до мережі ОУН у таборі та передав до ланки, якою керував Опаєць. Останній, в свою чергу, підпорядковувався Степану Коломіцю та колишньому священику Вовчуку.
У донесенні від 12 травня 1957 року агент «Поповський» так писав про ті події: «завербував в організацію українських націоналістів Пастернак Р. Потім він джерело (тобто агента – Ю.Щ.) познайомив з Опаєць Григорієм, який провадив широку роботу по ОУН на шахті №11, але керівниками цієї оунівської організації були Коломієць Степан та священик Вовчук. У організації між ними виникало багато суперечок, але знаходили спільну мову, не дивлячись на те, що кожен боявся висловлювати свою думку, бо одразу вважали зрадником. Пастернак Роман обережний, але відвертий, а Коломіць замкнутий і сухий до мозку кісток.
Характер роботи ОУН був такий: щомісяця після отримання заробітної плати робили внески, по 10 рублів з кожного члена. На джерело хотіли покласти обов’язки роботи з Кравчуком і Голубом, вони раніше були учасниками УПА… І так час проходив. Вивчали історію ОУН та правила українського націоналізму».
Цікаво, що щедро надаючи кураторам з КГБ інформацію про колишніх друзів та знайомих, агент «Поповський» тим не менш не заслужив довіру «чекістів». Для вивчення його зв’язків поза межами місця проживання, уся його кореспонденція була взята на перлюстраційний контроль. Сам же Карпюк був обсаджений агентами КГБ, які ретельно його вивчали.
