Рудакевич (пластове псевдо “Остап Бурлака”, псевдо “Острий”) Осип Петрович (12.03.1902, м-ко Заставці-Голгоча Підгаєцького пов., Галичина (тепер це два села: Заставче і Голгоча Підгаєцького р-ну Тернопольської обл.) – 18.07.1944, під м. Бродами, тепер Львівської обл.). Військовий і пластовий діяч, журналіст, філателіст; член гуртка українських філателістів у т. Йозефів (ЧСР, 1924); комендант пластового водного табору в Монастирку (1928), референт розвитку пластових осередків на Волині, член куреня старш. пластунів “Чорноморці”, старш. пластун-розвідник 1-го куреня Українського уладу старших пластунів ім. П. Орлика (Подєбради), 3-го куреня ім. О. Вахнянина (Прага), 3-го куреня УУСП “Лісові Чорти”, 10-го куреня УУСП “Чорноморці”, скавтмастер, референт преси і пропаганди, референт діяльності Української Пластової Команди в Подєбрадах, член Крайової команди УВО (1928 – 1929), член ОУН, в’язень концтабору в Березі Картузькій (31.03.1935 – 26.01.1936), редактор ж. “Молодняк”; звання – стрілець УГА, підхорунжий Армії УНР, поручник дивізії “Галичина”.
Народився в сім’ї греко-католицького священника Петра та Валентини. Навчався у школі в с. Закомар’ї Золочівського пов. (тепер Буського р-ну Львівської обл.), де здійснював богослужіння батько (1908). Закінчив нар. школу в с. Славній (тепер Зборівського р-ну) та 1-й клас Тернопільської гімназії (1913 – 1914). З вересня 1913 р. до червня 1914 р. – член Пласту при гімназії. У “Curriculum vitae” писав, що в 1914 – 1915 рр. не ходив до школи через “московську інвазію”. “В тому часі навчився переплету книжок”. По закінченні 3-го класу Львівської акад. гімназії (1916) не міг жити на Зборівщині, бо тут йшли акт. воєнні дії (1916 – 1917). Працював у Т-ві “Cільський господар” у м. Самборі. Закінчив 4-й клас Станіславської гімназії (1917 – 1918). У вересні 1918 р. поновив членство в Пласті, був чотовим.
1 листопада 1918 р. вступив до Галицької армії, у якій “відбув зімову кампанію при облозі Львова, всі відступи та офензиви та похід за Збруч і наступ на большевиків”. Під час перебування на лікуванні в м. Летичеві Подільської губ. (тепер Хмельницької обл.) разом із лічницею потрапив до польс. полону (03.1920). 15 травня 1920 р. втік із полону додому. Вступив до 6-го класу Української гімназії в Тернополі. “При відвороті Армії УНР перед наступом большевиків стрінув одного старшину УНР, котрого прізвища не тямлю, і з їм подався до штабу армії у Львові. Відтіля після всяких командировок опинився у Станіславові у Спільній Юнацькій Школі. Там служив до останніх днів катастрофи (перехід Збруча) при кінці 1920 р. Свідки: полк. [Микола] Лорченко та хор. Теліга” (очевидно, йдеться про Михайла Телігу. – Ред.).
Упродовж 1921 – 1922 рр. працював у Львові та Золочеві. Восени 1923 р. через переслідування польс. владою за службу в Галицькій армії виїхав до Ліського пов. (тепер Польща), “перебував цілий рік на лекції у священика”. У вересні 1924-го нелегально перейшов кордон із ЧСР, “опинився у Празі”, звідти виїхав до т. Йозефова, де 13 травня 1925 р. “зістав ґімназ.-реальну матуру”.
Пластову присягу 16 травня склав 1926 року. Навчався на інж. ф-ті УГА в Подєбрадах, але 14 березня 1927 р. звільнився за власним проханням, бо “записався у Високу школу в Празі”. Окрім української, знав польс., рос., чеськ., німец. і француз. мови. 22 грудня 1928 р. за “вмілу, солідну та успішну працю при організації та веденню [водного] табору” здобув найвищу пластову відзнаку – “Свастику заслуги”. Загинув у бою під Бродами. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Роман Коваль, Віктор Моренець, Юрій Юзич
Історичний клуб “Холодний Яр”
