Після тривалої тяжкої хвороби помер відомий львівський гуморист, громадський активіст, режисер, заслужений діяч мистецтв України Остап Федоришин. Свого часу О.Федоришин закінчив факультет журналістики Львівського Університету імені Івана Франка. У 5-му скликанні Федоришин був депутатом Львівської обласної ради від Конгресу Українських Націоналістів, членом якого він був.
Йому виповнився нещодавно 71 рік, тому можна сказати ,що міг би ще жити. А для Федоришина жити означало творити. Він був засновником і директором дуже популярного естрадного театру «Не журись!». Був умілим артистом, режисером, продюсером. Саме наприкінці 80-х років з цим творчим колективом, який активно гастролював, в тому числі за океаном, були пов’язані перші паростки українського альтернативного естрадного мистецтва сучасності, духовного та національного відродження. Аншлагові вистави про українських Січових Стрільців, про Тараса Шевченка. А яке суцвіття виконавців тоді зібралося у цьому театрі: Віктор Морозов, Тарас Чубай, Василь Жданкін, Кость Москалець, Олег Лихач, Богдан Стельмах, Юрій Винничук, Богдан Рибка та інші. Власне «Не журись!»- це був не просто театр в його традиційному репертуарному варіанті. Це було естрадне ревю, в якому кожен з учасників репрезентував себе і своє мистецтво, а разом- це були вміло режисовані інсценізації. Такий собі театр естрадних мініатюр: гуморески, анекдоти, сатира,пісні, поезія ,проза. Саме зі сцени театру « Не журись!» тоді вперше звучали авторські твори, інсценізації, які підпорядковувалися загальній темі. Теми обиралися гострі та актуальні. Як правило, це була дотепна критика на тодішній суспільний лад з галицьким колоритом, характерною мовою.
Остап Федоришин був душею львівського товариства,його камертоном.
Він був активним продюсером. Зокрема, за його активної участі та підтримки відбувалося турне відомого українського шансоньє з-за океану Ерка( Северина Палидовича). Він багато допомагав талановитим молодим виконавцям, А також просто людям- простим українцям, захищав їх від сваволі чиновників,лобіював їх інтереси.
Остап Федоришин був справжнім патріотом, громадянином ,сім’янином,- прекрасною чуйною людиною.
В останній день минулого року численна львівська громада: друзі,приятелі, митці, однопартійці, депутати – влаштували справжню овацію артистові, проводжаючи його в останню дорогу. Вічна йому пам’ять!
P.S.
Памяті Остапа
У нього нині останній вже етап:
Фінальна сцена, уривок епілогу.
До нас не прийде ніколи вже Остап
Й не вернеться до рідного порога.
…Але він тут. Залишиться в рядах
Між нами у легендах й анекдотах
Веселих, що буквально «зносять дах».
І стане класикою кожен його дотеп.
Як режисер, як сім’янин, як патріот.
(А може в якійсь іншій іпостасі)
Його,звичайно ,пам’ятатиме, народ,
І особливо в ролі Пані Стасі…
У вічні небеса Остап іде.
А нам лишив порожнє закулісся.
Тепер себе у молитвах знайде,
А друзям заповівши: « НЕ ЖУРІТЬСЯ!»
Ігор Данилиха
