Юрій Щур
26 вересня 1978 року керівництво КГБ УССР інформувало компартійне керівництво про чергову оперативну гру проти мельниківської ОУН (на той час виступала під назвою ОУН-солідаристів). Повідомлялося, що оунівцям вдалося підставити агентів «Граніна» та «Славіна» з середовища технічної інтелігенції Львова. Така комбінація дозволила КГБ провадити чергову операцію, що мала на меті виявлення прихильників націоналістичного руху на території України.
У липні 1978 року для зустрічі з цими агентами в Україну в якості туриста із США приїжджав представник ОУН-м М. Кий, який відрекомендувався членом Центрального проводу Організації державного відродження України, відповідальним за зв’язки з Краєм. Спілкуючись (працюючи) з американським гостем, агенти отримали інформацію про становище в ОУН-м, форми й методи підривної діяльності проти СССР тощо. Під час цих бесід також обговорювалося питання зв’язку із закордоном. М. Кий пропонував використовувати схованки та радіо з використанням спеціальної апаратури, зокрема електронного шифратора та дешифратора радіопрограм. Всі спеціальні прилади мали надійти з-за кордону від ОУН. Радіозв’язок пропонувалося здійснювати через американський супутник.
Особливо зацікавила співробітників КГБ отримана від М. Кия інформація, що оунівці мають намір зібрати групу з націоналістично налаштованої молоді для здійснення антисовєтських акцій під час проведення Олімпіади-80 у Москві. Акції мали відбуватися у місцях масового скупчення глядачів та спортсменів. Розрахунок робився на те, що ці акції будуть показані по телебаченню, зокрема каналом «Інтербачення».
Одна з інформацій, якою поділився М. Кий, зацікавила КГБ в контексті роботи із підтримки та ескалації внутрішньо еміграційних суперечок та чвар. Так американський гість повідав агентам, що в середовищі ОУН-м назріває криза між старшим та молодшим поколіннями. Молодь, до якої себе зараховували М. Кий та Б. Гасюк з США й М. Савчук з Канади та інші, вважали, що визвольний рух в УССР перебуває лише в зародку, його необхідно виявляти та підтримувати, але цьому на заваді стоять «ортодоксальні» підходи старшої генерації. «Старі» оунівці, на думку Кия, не враховують тих змін, що відбулися в Україні, через це досі виступали за проведення відкритих акцій, скорочення контактів з УССР тощо. Крім того, вони досі розраховували на здобуття Україною незалежності шляхом збройної боротьби, через що мали певні сподівання на військовий конфлікт Китаю та СССР. М. Кий з однодумцями, навпаки, розцінювали можливу війну як загрозу справі визвольної боротьби. Вони вважали, що спільний зовнішній ворог лише посилить зв’язки між народами Совєтського Союзу, об’єднає їх у боротьбі.
Ще одним пунктом, з яким не погоджувалася молодь, було бажання Проводу українських націоналістів створити, за прикладом бандерівців, військовий комітет. Саме на цей орган покладалося завдання ведення активної боротьби проти СССР. Представники молоді ж вважали, що намагання створити осередки на території УССР приречені на провал, як це було з емісарами ОУН-б, зокрема Добошем. І, загалом, у висловлюваннях Кия, які фіксували совєтські агенти, були певні нотки пролівацької риторики.
Резюмуючи загалом обговорення поточних питань та проблем, М. Кий сказав, що молодь змушена рахуватися із думкою старшого покоління, але лише з тих причин, що всі фінанси та зв’язки перебувають у руках «стариків». Через це він прохав у агентів підтримки, а саме: направити листа на ІХ Великий Збір українських націоналістів, який мав відбутися у листопаді 1978 року у Нью Йорку.
Звичайно ж, КГБ не міг не відреагувати на такий стан речей в середовищі мельниківців. Керівника Компартії УССР Володимира Щербицького інформували, що «з метою посилення розбіжностей між молоддю й старою генерацією в ОУН-с планується підготувати й направити від імені «Граніна» й «Славіна» послання ІХ ВЗУНу, в якому засудити бандитизм бандерівців на території України в минулому, а також екстремістські методи діяльності бандерівців в сучасну пору, які знаходять підтримку деяких керівників ОУН-с старшого покоління».
Агенти ж мали далі проводити роботу із закріплення зв’язків з М. Києм та його однодумцями, добиватися зустрічей із керівниками закордонних осередків для проведення їхньої розробки. В ідеалі, КГБісти планували вивести на Захід перевіреного агента для його інкорпорації до керівних структур ОУН-м.
