Юрій Щур
У 1946 році основні заходи відділу по боротьбі з бандитизмом (ББ) УНКВД Запорізької області були направлені на освоєння наявної мережі інформаторів, поповнення агентурного апарату шляхом нових цільових вербувань щодо українських націоналістів й розробки антисовєтських формувань. Також зусилля оперативників були спрямовані на виявлення осіб, запідозрених у належності до повстанських відділів та підпілля тощо. Крім того, передбачалося відсіяти непрацездатну, запідозрену у дезінформації агентуру, а також створити нові резидентури, явочні квартири у районах області.
Продовжувалася робота з розробки переселенців. Для прикладу, протягом січня-лютого 1946 року серед переселенців із Західноукраїнських земель, які прибули до Запорізької області, агентурою та співробітниками ББ було встановлено 42 колишніх учасника підпілля ОУН. На декого з них була заведена агентурна справа (одна на 5 осіб), 6 справ-формулярів і 32 облікові справи.
Влітку ж, на виконання директиви МВД УССР від 10 липня 1946 року №92 «Про посилення агентурно-оперативних заходів й розробки ОУНівського підпілля», на території області було виявлено й взято на облік 66 осіб, колишніх учасників ОУН.
Найбільш помітна на той час (за визначенням самих НКВДистів) агентурна справа відділу ББ була заведена у лютому 1946 року на членів ОУН Оріхівського району й отримала назву «Відродженці». По справі проходило п’ятеро жителів с. Хитрівка (тепер в межах смт. Комишуваха) Роман Байрак, Микола Сингур, Йосип Безуглий, Петро та Костянтин Король. Вони підозрювалися у тому, що були залучені до ОУН восени 1941 року членами Похідної групи. Колишні староста сільської управи Роман Байрак та начальник місцевої поліції Микола Сингур були заарештовані у березні того ж року. Слідством було встановлено, що обидва мали стосунок до ОУН лише восени 1941 року, після чого втратили будь-які зв’язки з підпіллям. 12 липня 1946 року перший був засуджений до 6, а другий – до 8-ми років таборів й до 3 років ураження в правах кожен.
11 квітня 1946 року було заарештовано колишнього старосту Комишуваської сільської управи Трохима Федорця, який співробітниками НКВД вважався одним з організаторів ОУН у населеному пункті восени 1941 року. Його ангажованість до націоналістичного підпілля також обмежилася осінню 1941 року. 11 липня 1946 року Трохима Федорця було засуджено до 10 років таборів з конфіскацією майна.
Разом із тим, розробка підозрюваних у належності до націоналістичного підпілля по Комишувасі й навколишніх селах тривала й далі. У плані агентурно-оперативних заходів відділу ББ на вересень 1946 року містилися вказівки щодо заведення чергової агентурної справи на колишніх українських націоналістів по Комишуваському району, а для роботи по цій справі необхідно було завербувати нового агента. Також треба було завести справу-формуляр ще на ряд оунівців: колишнього пропагандиста, вчителя Юліана Крася з Токмацького району, А. Семеренка з Хитрівки, керівника молодіжної націоналістичної організації Степана Бову, упівця Гнасюка тощо.
На листопад того ж року було заплановано ряд заходів, спрямованих проти членів націоналістичного підпілля (або тих, хто мав би бути таким на думку співробітників органів держбезпеки). Продовжувалася розробка по Комишуваському району. У обласному центрі були заведені справи-формуляри на утримувача конспіративної кватири ОУН Гордієнка та активіста Г. Веденського. На розробку останнього був відправлений агент «Приазовський».
Серед заарештованих колишніх учасників підпілля ОУН у 1946 році був і колишній керівник ОУН Комишуваського району Андрій Головко. Заарештовано його було 27 червня у Литві, де він працював на залізниці. Участь у створенні органів місцевого самоврядування, співпраця з членами Похідної групи та керівництво місцевим осередком ОУН протягом осені – зими 1941 року вироком трибуналу 20 січня 1947 року було «оцінено» у 20 років каторги з ураженням в правах на 5 років та конфіскацією майна. Крім того, колишній фронтовик Андрій Головко був позбавлений військових нагород.
У с. Новомиколаївка Мелітопольського району 23 квітня 1946 року було заарештовано колишнього керівника місцевого осередку ОУН Івана Ротанчука, який під час німецької окупації працював у поліції. До націоналістичного підпілля його було залучено одним з організаторів ОУН на Мелітопольщині Іваном Молодієм («Сошенком»). Останній від 1942 року проживав у Новомиколаївці, де працював начальником місцевої поліції. За вироком трибуналу, 16 липня 1946 року, Івана Ротанчука була засуджено до 10 років таборів та 3 років ураження в правах.
Григорій Власенко
Постанова на арешт члена ОУН з с. Андрівка Бердянського району Григорія Власенка була підписана ще 8 січня 1945 року, однак заарештовано його було 15 січня 1946 року УНКГБ Волинської області й етаповано до Запоріжжя. 29 травня того ж року його було засуджено до 10 років таборів та 3 років ураження в правах з конфіскацією майна.
Олексій Заїка
Колишній директор Запорізького педагогічного інституту Олексій Заїка, який у 1941 році підтримував зв’язки з оунівцями в обласному центрі, був заарештований 31 травня 1946 року у Ростовській області. 16 вересня того ж року його було засуджено до 15 років каторги та 5 років ураження в правах з конфіскацією майна.
Якщо ж загалом оцінювати арешти за участь у націоналістичному підпіллі, то найбільшим успіхом органів держбезпеки 1946 року можемо вважати арешт 4 червня у кримській Ялті під час спроби легалізуватися члена окружного Проводу ОУН Мелітопольщини, колишнього бургомістра Мелітополя Іларіона Курила-Кримчака. 17 грудня того ж року його було засуджено до розстрілу.
Разом із тим, попри певні успіхи у боротьбі з членами ОУН та представниками інших антирадянських течій і груп, загальною успішністю співробітники УМВД Запорізької області похвалитися не могли. Зокрема, у серпні 1946 року до Запоріжжя надійшов лист з МВД УССР, в якому піддавалася критиці тогочасна діяльність запорізьких співробітників ББ та надавалися поточні рекомендації. Критиці, зокрема, було піддано організацію агентурної роботи серед переселенців з Польщі, а також недостатня увага до репатріантів з Німеччини. Та і сама якість роботи з агентурою бажала бути кращою. Наводився, зокрема, приклад, що із завербованих за перше півріччя 1946 року 121 агента не було жодного цінного. В цей же час оперативники не приділяли належної уваги організації конспіративних та явочних квартир. Відповідно, наявність 26 квартир по обласному центру та 8 – на периферії не могли забезпечити належної якості роботи.
Для покращення роботи по боротьбі з українськими націоналістами, серед іншого, рекомендувалося зайнятися вербовками серед вчителів, агрономів, лікарів та інших представників інтелігенції. Особливу увагу, знову ж таки, треба було приділити агентурній роботі серед переселенців з Польщі з метою виявлення серед них оунівців, упівців та інших антисовєтчиків.
У листопадовій доповідній записці із Запоріжжя на Київ, визнавалися проблеми у роботі ББ в області, зокрема у вербовці якісної агентури й загалом організації агентурно-оперативної роботи. Повідомлялося про перевірку роботи ряду периферійних структур, де були виявлені серйозні прорахунки та недопрацювання (Василівка, Приморськ та Бердянськ). Серед тих міськ- та райвідділів, які змогли налагодити якісну роботу з агентурою, зокрема й серед переселенців, називалися Мелітопільський, Розівський, Токмацький, Михайлівський та Новомиколаївський.
