Василь Повшак народився 1898 року в селі Суховоля Підкамінського (тепер перебуває у складі Бродівського) району Львівської області. Під час німецької окупації проживав за місцем народження, був старостою села (з червня 1941-го по березень 1944-го). Належав до Організації Українських Націоналістів й, відповідно, діяв в її інтересах, зважаючи на рішення вищого керівництва. Напередодні приходу совєтської влади у 1944-му почав формувати повстанський відділ, разом з яким пішов «до лісу». Після того, як відділ було розбито, легалізувався під прізвищем Рибак й мешкав у селі Зеленому Кременецького району Тернопільської області. У 1952 році потрапив під планове переселення й таким чином опинився у селищі Архангельське Високопольського району Херсонської області. Працював у колгоспі імені Малєнкова рядовим робітником.
Однак «заховатися» від совєтських спецслужб йому не вдалося. 22 лютого 1955 року 1-м відділенням 4 відділу УКГБ по Херсонській області на нього було заведено справу-формуляр №1197 за напрямком «український націоналіст». Більше того, співробітникам КГБ було відоме й справжнє прізвище колгоспника Рибака. У матеріалах справи були зібрані різні матеріали про період німецької окупації, виконання адміністративних функцій та каральних заходів проти комуністів та прибічників совєтської влади. Відповідно, також простежено шлях від створення повстанського відділу до легалізації під іншим прізвищем та переселенням. Разом із тим, цих матеріалів очевидно не вистачало для арешту, тому для розробки підключено агентуру.
Першим розробку почав 51-річний агент «Яблоня», завербований з-поміж переселенців з Івано-Франківщини, який вже встиг себе добре зарекомендувати перед КГБістами. Зумів він втертися у довіру й до Повшака, який розповів агенту про свою участь в УПА на Львівщині й історію з перебиранням на Тернопільщину. Також розповів, що його перша дружина була совєтами вислана до Сибіру. Проаналізувавши висловлювання об’єкта розробки, співробітники КГБ занотували, що він продовжує дотримуватися націоналістичних поглядів й нещадно критикувати компартію та совєтську владу загалом. Багато про Повшака цей агент розповідати загалом не міг, проживав за 40 кілометрів від об’єкта розробки у селі Лугівка й, відповідно, не мав можливості часто з ним зустрічатися.
Для перевірки даних агента «Яблоня» та загалом активізації розробки Повшака, зокрема з’ясування того, чи провадить він антисовєцьку боротьбу, серед його найближчих знайомих було завербовано агента «Апрєльского». Під цим псевдонімом «ховався» сусід Повшака 33 річний Олексій Солодкий, уродженець Рівненщини. У своєму першому донесенні він «щедро» описав колишню діяльність Василя, належність до ОУН та боротьбу в УПА.
На думку агента, в розмовах були натяки на підтримку Повшаком організаційних зв’язків. Зокрема, у одному з донесень він цитував слова Василя: «Якби я написав листа своїм друзям додому, то мені б надіслали листівки та все, що потрібно. Але писати не можна, бо якщо дізнаються де я, то мене заарештують, бо я був організатором націоналістичної групи».
Даних про те, що Василь Повшак продовжує активну діяльність як член ОУН, має зв’язки з підпіллям на Західній Україні тощо співробітникам КГБ отримати не вдалося у бажані строки. Однак «відпускати» його вже не збиралися. Тому виникла ідея задокументувати факти його біографії під час проживання на Львівщині й заарештувати саме за це. Проте, з різних причин, ця робота затягувалася й не виконувалася.
У доповідних записках про цю справу-формуляр згадувалися лише окремі епізоди, які були занотовані у процесі допиту свідків ще у другій половині 1940-х років. Зокрема, Йосип Біжецький 12 серпня 1948 року засвідчив, що Повшак у своєму селі залучив до повстанського відділу 7 осіб. Ще один свідок, Федір Янчин, розповів про існування в селі ОУН, очолюваної Повшаком. Для співробітників КГБ цього було мало.
9 березня 1956 року було затверджено черговий план оперативно-агентурних заходів про справі Василя Повшака. Планувалося, зокрема, вирішити питання про переведення агента «Яблоня» на роботу до села Архангельське, щоб він мав можливість частіше бачитися з об’єктом розробки. Загалом активізувати свою діяльність мали обидва агенти, залучені до справи.
Завдяки «Апрельському» було з’ясовано, що Повшак підтримує дружні стосунки з переселенцем з Тернопільщини Петром Узаревичем, який мешкав у селі Кочубеївці Високопольського району. Узаревича мали взяти в розробку, ретельно вивчити його минуле. Були підозри, що в даному випадку мова могла йти про антирадянську організацію.
Також співробітники КГБ звернули увагу на відсутність у справі даних про час, коли Повшак легалізувався й мешкав на Тернопільщині. Таким чином, готувалися запити на регіональні управління КГБ, які мали провести документування на місцевості. Одночано, подібні запити мали відправитися й на Львівщину, де КГБісти мали в деталях з’ясувати діяльність Повшака під час німецької окупації.
Для підкріплення справи «місцевим», Херсонським, матеріалом планували допитати односельців Повшака, жителів села Архангельське, Р. Щура та І. Шило. Агентура доповідала, що об’єкт розробки в їх присутності дозволяв собі антисовєтські різкі висловлювання.
Чи вдалося КГБістам назбирати достатньої інформації для арешту Повшака – Рибака на сьогодні невідомо. Можливо, нові оперативні заходи дали свої результати. Проте, як і попередні, могли закінчитися черговим «пшиком».
Юрій Щур
