Родовід нашого видання офіційно починаємо з лютого 1954 року, коли в Мюнхені вийшло перше число газети як офіціозу бандерівської ОУН. Проте знаємо, що ще в кінці сорокових років минулого століття підпільну повстанську газету з такою назвою видавав Марко Боєслав, і ось Центр Досліджень Визвольного Руху, виставивши в своєму електронному архіві розкішну добірку самвидаву 1989-91 років (про що ми нещодавно писали), пригадав, що у вересні 1990-го в Хмельницьку також виходила газета під назвою «Шлях Перемоги».
Видання позиціонувало себе як незалежне, хоча за духом і змістом стояло на виразних бандерівських позиціях, про що свідчить і публікація на його сторінках праці Степана Бандери «З невичерпного джерела» та виступу лідера Світового українського визвольного фронту Миколи Андрухіва з нагоди 30-річчя смерті Провідника ОУН. Подаються також актуальні вісті з Луцька, Одеси, Тернополя, Миколаїва, Москви, Рівного та інших міст. Відповідальним за випуск у вихідних даних значиться Василь Рибак.
На мою думку 1990-1992 роки стали роками бурхливого ренесансу націоналістичної думки, і то насамперед в Україні. В той час до нас вперше потрапили праці Донцова, Міхновського, Стецька, Бандери, матеріали з історії ОУН і УПА, з’явилися націоналістичні видання, серед яких варто виокремити газети СНУМ і СУМ, ДСУ, УНС тощо зокрема «Молодий націоналіст», «Рада», «Українські проблеми», «Замкова гора», «Нескорена нація» та ін., творилися націоналістичні структури, проводилися перші теоретичні націоналістичні конференції (в Славську, Києві, Чернігові, Рівному, Сумах…)
В контексті цього націоналістичного відродження слід розглядати й вихід «Шляху Перемоги» у Хмельницьку. Вже через рік буде проголошена незалежність України, а ще через деякий час офіціоз ОУН «Шлях Перемоги» почне щотижнево виходити на рідній землі, ставши провідним націоналістичним виданням.
Віктор Рог
