Двадцять років тому світ дізнався про урочище Сандармох в Росії. Це страшне місце стало відоме через знайдені масові поховання загубленого соловецького тюремного етапу, який складався з 1111 репресованих діячів культури, науки, політики, духовенства з усього колишнього СРСР. Довгі роки вважалося що етап було затоплено в баржах у Білому морі. Цинізму події додає приурочення страти репресованих до 20-ї річниці Жовтневої революції. В числі страчених тієї страшної осені 1937 року були визначні представники української культури, покоління яких отримало гірку назву «Розстріляне відродження»: Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний та багато інших.
Урочище Сандармох у 1997 році віднайшов активіст карельського товариства «Меморіал» Юрій Дмітрієв. Його зусиллями було віднайдено багато місць масових страт репресованих, проведено титанічну і кропітку роботу в архівах, встановлено імена тисяч загиблих, обставини їх смерті, організовано перепоховання останків, облаштовано кладовища та меморіали.
Щороку 5-7 серпня, у дні початку Великого терору 1937-1938 років, представники різних народів вшановують пам’ять своїх замордованих співвітчизників. У 2004 році на меморіальному кладовищі «Сандармох» зусиллями Товариства української культури «Калина» коштом світового українства було встановлено гранітний козацький хрест «Убієнним синам України» авторства Миколи Малишка та Назара Білика. Українська громадськість біля хреста проводить молебні, панахиди, мітинги.
З загостренням україно-російських стосунків, пов’язаних з анексією Криму, і російською агресією на Донбасі, поїздка української делегації у 2017 році в Сандармох є прямим викликом для Кремля.
Російська офіційна влада завжди прохолодно ставилась до розкриття ганебних сторінок радянської історії. У відносно ліберальних 1990-х роках роботі дослідників хоча й напряму не заважали, але й особливо не сприяли. З часом, архіви стали взагалі не доступні для істориків Великого терору. З зібраних по крупинках матеріалів ентузіастам «Меморіалу» вдалося укласти і видати численні «Книги пам’яті», які містили не тільки імена, короткі біографічні довідки а й фотографії, документи. У листопаді 2016 року «Меморіал» оприлюднив скандальні «списки катів» працівників НКВС. На фоні пропаганди сталінщини ця подія викликала жваві дискусії у російському суспільстві. Адже кати були персоніфіковані і їхні злочини задокументовано. У пресі писали про факти непростого спілкування нащадків жертв з нащадками катів.
Миритися з таким станом речей російська влада, очолювана офіцером КДБ Владіміром Путіним, довго не могла. Починаючи з 2016 року представники російської офіційної влади та духовенство РПЦ не беруть участі в пам’ятних заходах в Сандармосі. Це співпало з кампанією підтасовування історичних фактів, що в Карелії також є поховання радянських військовополонених нібито розстріляних фінами. Цим намагаються розмити відповідальність за злочини радянської влади, що, мовляв, фінські фашисти в тих місцях теж тримали концтабори, і невідомо де там чиї поховання і хто кого розстрілював.
13 грудня 2016 року шістдесятирічного Юрія Дмітрієва було заарештовано по сфабрикованій справі за розповсюдження дитячої порнографії. Через тяжкість і специфічність звинувачення, суд буде проводитись без участі громадськості, і відповідного суспільного резонансу з залученням ліберальної преси. Так, цинічним заплямуванням постаті подвижника Юрія Дмітрієва, російська влада намагається змаргіналізувати діяльність «Меморіалу» і поставити під сумнів всі наукові здобутки товариства.
Брудними чекістськими методами нащадки соловецьких катів намагаються зірвати відзначення 80 роковин початку Великого терору і 20 річницю знаходження поховань Сандармоху. Вчергове підтверджується загальновідома істина – непокаране зло породжує нові злочини.
Володимир Неласий
