Уже декілька років у фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» зберігається цеглова бавовняна сукня із вишивкою на рукавах і подолі спідниці, пошита за радянською модою 1940-50-х років. У 2013 році цю сімейну реліквію подарувала музеєві Іванна Володимирівна Костишин, дочка репресованих Євгенії Загоруйко та Володимира Бульбачинського.
Євгенія Загоруйко та Володимир Бульбачинський з дочкою Іванною
Історія цієї сім’ї до болю схожа на історії тисяч інших сімей, які зазнали переслідувань радянського режиму. Водночас вона є символом жаданої свободи, оновлення, незламності людського духу та жаги до життя. У ній матір Іванни Костишин – Євгенія Загоруйко – вийшла на волю після 5 років перебування в концтаборі. Для тоді ще молодої дівчини ця обновка була бажаною і спеціально готувалася для такої події. Час і обставини були скрутними: знайти хорошу тканину, нитки для вишивання було важко. Про це свідчать різні відтінки зеленого і фіолетового на рукавах та подолі. Однак, втіленню мрії дівчини вийти на волю у новому одязі, а не бридкій робі, допомагали усі табірні товаришки. Ця ситуація демонструє, що людське співпереживання, підтримка, взаємодопомога і відсутність заздрості можливі навіть у вкрай несприятливих умовах приниження людської гідності.
Євгенія Загоруйко Мордовія, 5 лютого 1949р.
Євгенія Загоруйко, народилася в 1929 році в с. Підгірці Олеського району. До арешту була студенткою Львівського поліграфічного технікуму. Заарештована 27 травня 1947 року. Засуджена 29 листопада 1947 року Особливою нарадою при МДБ СРСР за ст.ст. 54-1 «а», 54-11 КК УРСР на термін 5 років виправно-трудових таборів. Звільнена з табору 27 травня 1952 року. Заслання відбувала в Красноярському краї. Звільнена із заслання 7 травня 1954 року на основі розпорядження МВС і Прокуратури СРСР від 24 квітня 1954 року із зняттям судимості згідно Указу Президії Верховної ради СРСР від 27 травня 1953 року. Як зазначено у довідці про реабілітацію у засланні була один рік, 11 місяців, 12 днів. Реабілітована Прокуратурою Львівської області 28 грудня 1999 року.
На засланні Євгені Загоруйко одружилася із Володимиром Бульбачинським, який разом із батьками, двома сестрами та братом у 1950 року був депортований із селa Побоч Золочівського району Львівської області на спецпоселення у Красноярський край, як члени сім’ї «участника банды ОУН». Там у них в 1953 році народилася донька Іванна. У 1960-х роках сім’я повернулася в Україну.
