Творця герба та гетьмана України

напередодні 25 річниці Незалежності

брутально викинули з топоніміки

гончарної столиці України

(хронологія владного споглядання

шабашу комуно-більшовицької ментальності)

20 травня 2016

Голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Головко підписав розпорядження №206 «Про перейменування топонімічних назв у населених пунктах області та демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків», яким перейменував вулицю Партизанську в селищі Опішня Полтавської області, названу більшовиками в 1920 роках на честь червоних партизан, які встановлювали в краї радянську владу, на вулицю Василя Кричевського (1873−1952) ‒ найхаризматичнішої постаті в українській художній культурі першої половини ХХ століття, фундатора національного стилю в архітектурі, першого художника українського кіно, співзасновника Української Академії Мистецтв, автора дизайну національного герба України «Тризуб» і перших українських грошей [http://www.opishne-museum.gov.ua/news/1604-chornyy-chetver-honcharnoyi-stolytsi-ukrayiny].

Також було перейменовано вулицю Мороховця, названу іменем члена Опішнянського волосного ревкому, який у січні 1918 року встановлював радянську владу в Опішнянській волості, на вулицю Петра Дорошенка ‒ символ національної ідеї Соборності України, визначного українського військового, політичного й державного діяча, гетьмана Правобережної України, очільника Гетьманщини, учасника Хмельниччини та козацько-московської війни. На початку літа 1668 року на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривало антимосковське повстання. У військовому таборі під Опішнею 8 червня 1668 Петра Дорошенка проголосили гетьманом всієї України. Надання одній із вулиць селища імені гетьмана постало своєрідним актом визнання непересічної ролі селища у вітчизняній історії й водночас своєрідним посилом культурній спільноті, що саме Опішня стала осередком об’єднання різних частин України в одній Соборній Козацькій Державі.

09 червня 2016

Депутати Опішнянської селищної ради вирішили негайно позбутися імен видатних українців-державотворців у топоніміці селища. Через 13 днів існування нових назв вулиць, скликавши шосту (позачергову) сесію Опішнянської селищної ради сьомого скликання, вони прийняли рішення про перейменування вулиці Василя Кричевського на вулицю Партизанську, а вулицю Петра Дорошенка на вулицю Мороховця, таким чином повернувши попередні радянські назви. При цьому повністю проігнорували вимоги Закону України «Про географічні назви» та Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

10 червня 2016

На веб-сайті Зіньківської районної ради з’явилася новина «На сесії в Опішні»: «9 червня голова районної ради Сергій Нерозя відвідав шосту (позачергову) сесію сьомого скликання Опішнянської селищної ради. По порядку денному жваво обговорювалось питання по перейменуванню вулиць та провулків селища. Після детального розгляду пропозицій громади, депутатським корпусом ради було вирішено повернути вулицям старі назви: вулицю Петра Дорошенка перейменувати на Мороховця, а Василя Кричевського в Партизанську» [http://www.rada-zinkiv.com.ua/2016/06/09/на-сесії-в-опішні/#more-1609].

12 червня 2016

• Міський портал новин «В Полтаві.info» повідомив: «У полтавському селищі повстали проти декомунізації» [http://vpoltave.info/post/46249], а Інформаційне агентство «Полтава» констатувало: «В Опішні вирішили негайно повернути радянську назву вулиці» [http://poltava.today/uk/news/show/12072]/.

• У мережі Фейсбук з’явилося чимало відгуків на виняткову подію. Ось лишень кілька з них. Президент мистецької агенції «Територія А», співачка й телеведуча Анжеліка Рудницька відгукнулася на подію коментарем: «Нерозумні люди, які знають, що у нашій країні ніхто не відповідає за свої вчинки, І все безкарно…». Директор Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, академік Національної академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства Неллі Корнієнко теж обурилася: «Чорний четвер» має стати чорним ‒ і то обов’язково! ‒ для манкуртів, які таким чином мародерствують на незалежності. Треба ввести ‒ юридично і адміністративно ‒ підвищений рівень захисту безпеки країни від подібних чиновників…». Дмитро Замковий: «Яка ганьба селищній раді! Саме в Опішному я вперше познайомився із творчим здобутком Василя Кричевського і усвідомив його величезне значення для культури України. Здавалося б, Опішне як центр туризму, мало б бути зацікавлене в назві вулиці, що пов’язує його із прізвищем видатного Українця. Але совкам плювати на туристів, плювати на добробут місмцевих мешканців і на історичну пам’ять». Сергій Павленко: «…Депутати вирішили зробити «виклик» Україні. Таких «партизанів», які розставляють свої міни минулого буття, прикриваючись постулатами місцевого самоврядування, треба виставляти для загального осуду». Людмила Назарова: «Мені дуже прикро, що популяризацію Опішні і її славетних імен, як культурно-мистецького бренду України, громадою відкинуто…»; Наталя Старостенко з Донецького національного університету: «… Депутатам багатьох (на жаль!) селищ та містечок плювати на усе українське, то, на жаль, вже звично. Але тупо піти проти розпоряджень ВР, це як називається?».

14 червня 2016 року

Проблема незаконного перейменування в Опішні стала предметом окремої телефонної розмови голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича з головою Опішнянської селищної ради Світланою Маммадовою.

15 червня 2016

Інтернет-видання «Полтавщина» опублікувало результати голосування депутатів Опішнянської селищної ради, зазначивши: «9 червня Опішнянська селищна рада сьомого скликання прийняла рішення про перейменування вулиці Василя Кричевського на вулицю Партизанську. Таким чином депутати сільради повернули попередню назву, котру змінив голова Полтавської ОДА Валерій Головко на виконання Закону про декомунізацію» [http://poltava.to/news/38872/].

16 червня 2016

• Прес-служба Полтавсьої облдержадміністрації поширила в ЗМІ заяву «Перейменування вулиці Василя Кричевського на Партизанську в Опішні – незаконне». Начальник юридичного відділу Полтавської ОДА Тетяна Караваєва констатувала: «Місцевим радам було дано термін на перейменування, однак депутати нагодою не скористалася ‒ і повноваження перейшли до голови облдержадміністрації. Він свої зобов’язання перед законом виконав. Рішення ж, прийняті всупереч передбаченим законом термінам, вважаються такими, що порушують закон, а отже є нікчемними. Нагадаю, що порушення закону передбачає персональну відповідальність винних осіб, в тому числі й кримінальну» [http://poltava.to/project/1553/].

• На веб-сайті «Типова Опішня» анонімна особа блискавично відреагувала на цю заяву так: «Сьогодні стало відомо про тиск на селищного голову і погрози відкриття кримінальної справи, вимоги не підписувати рішення шостої (позачергової) сесії сьомого скликання в частині перейменування вулиць Мороховця та Партизанської. Світлана Романівна заявила, що ПІДПИШЕ ЦЕ РІШЕННЯ так як вона разом ще з 15 депутатами голосувала за це рішення і буде відстоювати інтереси своїх виборців» [https://new.vk.com/tipova_opishnya].

21 червня 2016

• Обласне комунальне інформаційне агентство «Новини Полтавщини» опублікувало статтю «В Опішні нова назва вулиці проіснувала 13 днів». Її автор, президент Полтавського обласного медіа-клубу Людмила Стельмах (Кучеренко) написала: «…Депутати Опішнянської селищної ради 9 червня зібралися на позачергову сесію, щоб, грубо кажучи, «повернути все взад» і позбутися в топоніміці населеного пункту й згадки про В.Кричевського… В Опішні через несвідомість депутатського корпусу створено ганебний прецедент» [http://np.pl.ua/freeblog/v-opishni-nova-nazva-vulytsi-proisnuvala-13-dniv/?lang=uk].

• Інтернет-видання «Полтавщина» опублікувало звернення 5 мешканців Опішні під назвою «Жителі Опішні обурені погрозами з боку ОДА і звинувачують Валерія Головка у диктатурі», наголосивши, що «вони готові до останнього боротися проти таких насильницьких методів впливу згори, які запозичила від радянської влади Полтавська ОДА. А також просять засоби масової інформації, які в один голос висвітлили лише провладну позицію, оприлюднити також і точку зору самих опішнян» [http://poltava.to/news/38937/].

22 червня 2016

Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації Вадим Штефан листом П-04-30/95 повідомив Зіньківську райдержадміністрацію та Опішнянську селищну раду: «Моніторинг процедурного проходження проекту рішення щодо перейменування вулиць у смт. Опішня свідчить про недотримання норм зазначеного законодавства України у частині не проведення у двомісячний термін громадського обговорення питання перейменування вулиць, наслідком якого мало б бути ухвалено відповідне рішення. Зважаючи на зазначене, рішення Опішнянської селищної ради щодо перейменування вулиць у смт. Опішня, у разі його підписання та оприлюднення, та, таким чином, набуття ним чинності, може бути оскаржене у судовому порядку…».

25 червня 2016

• Обласний тижневик «Просто районка» подав висновок голови підкомітету з питань регіональної політики, місцевих бюджетів та комунальної власності Комітету Верховної ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, народного депутата України Андрія Реки: «Ми зі свого боку проводили роз’яснення тамтешнім мешканцям, із яких міркувань відбулося таке перейменування в рамках декомунізації. Цю вулицю в Опішні в 1920-х роках більшовики назвали на честь червоних партизан, які встановлювали в цьому краї радянську владу. А люди, не розібравшись, порушивши всі надані терміни для обговорення і тим самим обійшовши закон, чомусь опротестували це рішення. Ім’я Василя Кричевського, який все життя славив місцевих гончарів і утверджував українську незалежність, замінили ім’ям партизан, які в 1918‒1919 роках боролися в селищі проти української державності й цілком виправдано підлягають декомунізації…» [Просто районка. ‒ 2016. ‒ №11. ‒ 25 червня. ‒ С.4].

• Член Уряду України, Міністр культури України Євген Нищук, перебуваючи в Опішні на Національному фестивалі гончарства, звернув увагу на актуальну для Опішні проблему з перейменуванням вулиць в рамках законів України про декомунізацію: «Полтавщина може гордитися столицею гончарства, гордитися тим, що тут є ім’я Кричевського – видатного художника, автора Малого українського Герба. Саме тому я закликаю шановну громаду до порозуміння та усвідомлення, що це передусім культурна столиця, партизани були по всій Україні, а іншого такого Кричевського не було і його ім’я має бути увіковічнене, тому і дії у цьому напрямку мають бути впевненими та рішучими» [http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245108412&cat_id=244913751].

• Там же, онук славетного художника ‒ Василь Лінде-Кричевський, що приїхав із США, заявив: «Тут в Опішіні я прийшов додому, і кожна проблема містечка – моя особиста біль. Сьогодні ми всі маємо тризуб вдома, у машині, це частина України. Василь Григорович не був політиком – він був художником, тому певен – це гордість і велика йому данина мати можливість вшанувати, не намагаючись політизувати» [http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245108412&cat_id=244913751].

• Проблема незаконного перейменування в Опішні стала предметом окремого обговорення в Опішні головою Полтавської облдержадміністрації Валерієм Головком, Міністром культури України Євгеном Нищуком та головою Опішнянської селищної ради Світланою Маммадовою.

01 липня 2016

У газеті «Зоря Полтавщини» журналістка Вікторія Корнєва повідомила, що внук академіка Василя Кричевського ‒ Василь Лінде-Кричевський ‒ «закликав опішнян нарешті підтримати ідею появи в селищі вулиці імені свого славного передка, хоча б віддавши йому шану як автору Малого Державного герба України» [Зоря Полтавщини. ‒2016. ‒ №95-97. ‒ 1 липня. ‒ С.4].

06 липня 2016

Редактор полтавської газети «Коло» Ольга Правденко вкотре нагадала читачам слова Міністра культури України Євгена Нищука, звернені до мешканців Опішні: «Дуже важливо усвідомлювати, що подібні культурні Мекки ‒ це головне обличчя кожної області. Полтавщина може гордитися столицею гончарства, тим, що тут є ім’я Кричевського… і я закликаю шановну громаду до порозуміння та усвідомлення, що це культурна столиця, партизани були по всій Україні, а Кричевський ‒ ні. Тому, я думаю, що повинна бути рішучішою і селищна рада, і люди повинні зрозуміти, що це ім’я, яке має бути тут» [Коло. ‒ 2016. ‒ №26. ‒ 30 червня ‒ 6 липня. ‒ С.16].

07 липня 2016

У газеті «Полтавська думка» президент Полтавського обласного медіа-клубу Людмила Стельмах (Кучеренко) ще раз наголосила: «…Депутати Опішнянської селищної ради вже через 13 днів після перейменування вулиці Партизанської на вулицю імені В. Кричевського повернули їй попередню назву, чим, по суті, повстали проти України, її головного символу і її творця… Онук Василя Кричевського Василь Лінде-Кричевський, почесний громадянин Опішні, з болем говорив про те, що будь-який населений пункт мав би за гордість мати вулицю імені Василя Кричевського. Голова Полтавської ОДА Валерій Головко теж мав розмову з опішнянським селищним головою Світланою Маммадовою з приводу скандалу, що набув міжнародного розголосу, адже про нього вже знають навіть у США, Аргентині, Бразилії, Франції» [Полтавська думка. ‒ 2016. ‒ №28. ‒ 7 липня. ‒ С.8].

Тим часом, на офіційному сайті Зіньківської районної ради вже було оприлюднено підписане рішення шостої позачергової сесії сьомого скликання Опішнянської селищної ради від 09 червня «Про географічні назви вулиць селища». Згідно цього документа, «селищна рада вирішила: 1. Перейменувати в смт. Опішня Зіньківського району Полтавської області наступні вулиці:

‒ вулицю Василя Кричевського в смт. Опішня на вулицю Партизанська;

‒ вулицю Петра Дорошенка в смт. Опішня на вулицю Мороховця» [http://www.rada-zinkiv.com.ua/ради-району/опішнянська-селищна-рада/рішення-селищної-ради/]. Рішення набуло чинності з дня його оприлюднення.

Таким чином, старанням депутатів-українців у топоніміці Гончарної столиці України тимчасово зникли імена державотворців, які поклали своє життя на вівтар Української Незалежності, а країна й надалі продовжує жити за слоганом вождя російського більшовизму: «Крок вперед, два кроки назад».

Напевно, не випадково ця ганебна для новітньої української історії українофобська подія була інсценована в етнокультурному, народно-мистецькому бренді України ‒ Опішному, бо спрямована на дискредитацію одного з наймогутніших і найславетніших центрів культурної самобутності українців. Цілком закономірно, що антиукраїнський шабаш увінчався 7 липня, тобто на Івана Купала (в Україні набули поширення легенди, немовби в ніч перед Івановим днем злітається на шабаш нечиста сила). Адже саме там, у Опішні, знаходиться найвища точка над рівнем моря в Полтавщині. Це 208 м так званої «Лисої Гори», що за доби козаччини поставала межею між цивілізованою Гетьманщиною та кочівницьким Диким Полем.

Стає очевидно, що цивілізаційні потуги України серйозно гальмують рудименти тоталітарно-міфологічного мислення спадкоємців кочівників. «Духовна столиця України», як люблять іменувати обласний центр полтавські політики, й донині не може віднайти рішення, як позбутися ментальності орди й українізувати лисогірських малоросів.

Які ж символи українства, за байдужого споглядання провідників Держави, вони піддадуть остракізму наступного разу?

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята; «Нехай, ‒ каже, ‒

Може, так і треба»

(Тарас Шевченко).

ОЛЕСЬ ПОШИВАЙЛО, генеральний директор

Національного музею-заповідника українського гончарства,

голова Правління ГО «Конгрес українських керамологів»,

доктор історичних наук, професор