Ми пам’ятаємо Віктора Гурняка

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Навчався у 27-й загальноосвітній школі в Тернополі, згодом у Технічному коледжі Тернопільського національного технічного університету.
Працював у газеті «20 хвилин» (Тернопіль), редагував пластовий часопис «Цвіт України». Очолював МГО «Фундація Регіональних Ініціатив» та був прес-секретарем партії «ПОРА» в Тернопільській області.
Разом з дружиною Іриною проживав у Львові, виховував доньку Юстину.
До Пласту вступив у 14 років. Належав до гуртка «Сірі вовки», що входив до куреня ч. 29 ім. Юрія Старосольського. У 2004 році став одним із співзасновників та першим курінним куреня ч. 77 ім. Івана Гавдиди. Згодом стає членом 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника.

Бунчужний Віктор Гурняк на «Орликіаді-2007»
Виховував юнацький гурток «Орли». Був заступником із виховної роботи станичного та окружного пластового проводу. Керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті. Організатор багатьох акцій та комендант крайового (всеукраїнського) табору «Легіон-11».
Як волонтер протягом останніх місяців Віктор збирав кошти і закуповував необхідні речі, допомагав із транспортуванням і самостійно доправляв вантажі, забезпечуючи необхідним спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів у зоні АТО, а влітку пішов служити добровольцем у батальйон.
21 жовтня з Віктором Гурняком прощався Тернопіль: спочатку сотні тернополян зустріли траурний кортеж при в’їзді в місто, далі прощання в будинку, де мешкав багато років, увечері — поминальна літургія в Архікатедральному соборі УГКЦ.
22 жовтня у львівському храмі святих апостолів Петра і Павла відбулася заупокійна літургія. Похований на Личаківському кладовищі у Львові біля пам’ятника Пласту на Меморіалі Української Галицької армії. Кілька тисяч людей зібралось, аби провести його в останню путь. Генеральний секретар Головної Пластової Булави Назар Зелінка посмертно нагородив героя найвищою пластовою відзнакою — Залізним пластовим хрестом — «За заслуги у національній визвольній боротьбі з утвердження Української держави».
Фотосправою захопився з дитинства, коли батько купив ФЕД-5, професійно — з 2004 року, друкувався в тернопільських виданнях. У 2007 випадково став свідком пожежі на Ай-Петрі. Ці фото потрапили у світлини ТОП-тижня, їх вперше опублікували рейтингові українські видання, у тому числі й УНІАН. Відтоді співпрацював із цим інформагенством. Для Reuters почав фотографувати під час епідемії грипу восени 2009 року.
Cпівзасновник фотоагентства LUFA, з грудня 2013 року також співпрацював з інтернет-виданням «Insider». Готував репортажі із зимовогоЄвромайдану, залишив серію світлин із життя «Айдару».
Знявся у відеокліпі «Тартака» та «Нічлави» «Не кажучи нікому» (2007) в ролі Повстанця у вишиванці, який загинув у 1943 році в бою під Загоровим, боронячи рідну землю від загарбників. Чимало його товаришів та журналісти проводять аналогію цієї ролі з реальним життям Віктора Гурняка в останні місяці, коли він (уже в реальному житті) боронив рідну землю від загарбників на східних теренах України.
У документальному фільмі Тараса Химича «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941» (2007) зіграв епізодичну роль повстанця.[2].
Режисер кліпу (відео — Іван Довганик) на пісню Сашка Положинського «Мій Лицарський Хрест» (написана на пластовому таборі «Легіон» у 2008 році).
Зареєстрований на Вікіпедії, як Gartik, хоч і не був активним дописувачем
Роботи Віктора Гурняка є на фотовиставці на паркані будинку Профспілок (Майдан Незалежності) у Києві.
У Варшаві під патронатом Marcin Swiecicki Posei na Seim RP відкрилася виставка Віктора Гурняка. Організатори виступили: фонд «Відкритий діалог» і Євромайдан Варшави. Подібні фотовиставки авторства тернопільського митця вже побачили в Естонії та Німеччині.
Виставку Віктора Гурняка та Максима Музики з майже півсотні світлин із лінії фронту і визволених та окупованих міст зі сходу України «Донбас: війна та мир» відкрили 10 грудня 2014 року в Європарламенті.
З 16 по 31 січня 2015 року в Українському Національному Музеї Чикаго (США) відкрита фотовиставка авторських робіт «Віктор Гурняк: дорога з Майдану».
Фотовиставка «Від Майдану до Війни» експонувалася у Львові та Івано-Франківську.
Тернопіль — третє місто, в якому вона експонується. Діяла від 2 до 13 лютого 2015 року в Українському Домі «Перемога». В експозиції — 35 майданних та воєнних світлин, кілька персональних світлин Віктора із сім’єю. На виставці є також остання світлина з його фотоапарата: машина, на якій він їхав вивозити поранених. Під час відкриття виставки тернополянам представили ще й короткометражний фільм про Віктора Гурняка.
18 лютого фотовиставку відкрили у Рівному.
22 квітня фотовиставку відкрили у «Мистецькому арсеналі» в Києві
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Тернопільські пластуни проводять ярмарки власної випічки та виробів, кошти з яких передають родині загиблого товариша.
30 листопада правозахисна ініціатива «Євромайдан SOS» оголосила результати своєї «Волонтерської премії», відзначивши роботу активістів у 10 номінаціях. Віктор Гурняк став лавреатом у номінації «Людина світла».
3 червня 2015 року на фасаді Технічного коледжу ТНТУ (на вул. Леся Курбаса) встановили й освятили пам’ятну дошку Вікторові Гурняку
Прем’єра документального фільму про життя Віктора Гурняка відбулася 2 лютого 2015 року під час відкриття виставки «Від Майдану до Війни» в «Українському домі» в Тернополі. У фільмі змонтовано кадри з його особистого архіву, а також відгуки про нього друзів, побратимів з «Айдару» та рідних.
Автор ідеї фільму — Анастасія Станко, оператори — Петро Задорожний, Ростислав Ковальчук, монтаж — Анна Цигима..

Вічна Пам’ять і Шана Герою!

Музика Андрій