Юрій Щур
У боротьбі проти націоналістичного руху, зокрема і на території Наддніпрянської України, радянські органи державної безпеки активно використовували практику здійснення агентурно-оперативних заходів. Про заведення, перебіг та реалізацію агентурних справ постійно доповідали з областей на Київ, де матеріал узагальнювався та передавався далі, до Москви. Не в останню чергу завдяки цим документам сьогодні ми можемо простежити як МДБ намагалося знищити осередки ОУН та ліквідувати відділи УПА. Наразі пропонуємо огляди, що хронологічно охоплюють 1946 рік.
Кам’янець-Подільська (Хмельницька) область
1. Агентурна справа «Саламандра».
Тривала з весни 1945 р. У грудні того ж року, в ході реалізації справи, з повинною з підпілля вийшов активний учасник ОУН, який потім був завербований в якості агента під псевдо «Чорний». Агент надав дані про підпілля Орининського району (як адміністративна одиниця ліквідований 1959 р.), зокрема й про боївку СБ та зв’язки із підпіллям ОУН на території Тернопільської області. Крім того, назвав більше 20-ти відомих йому підпільників та повстанців.
У січні-лютому 1946 р. по справі було заарештовано 9 підпільників. Серед них колишній упівець Білик, який у квітні 1945 р. брав участь у акції повстанського відділу на с. Чорнокозинці Орининського району. Тоді було реквізовано продукти, роззброєно групу «стрибків», захоплені документи правління колгоспу тощо. На момент арешту Білик обіймав посаду станичного ОУН та керівника боївки СБ в Орининському районі.
Заарештований підпільник Хапицький працював головою колгоспу й систематично надавав для УПА продукти харчування, зброю й боєприпаси. Також брав участь у акції в с. Чорнокозинці, зокрема віддав повстанцям 10 колгоспних коней, 10 центнерів зерна, кілька свиноматок, документи колгоспу та допоміг роззброїти «стрибків».
Ще один заарештований представник місцевої адміністрації, голова сільської ради Луцик, використовуючи свої службове становище, повідомляв членам ОУН про заходи радянської влади, дезорганізовував роботу винищувального батальйону тощо.
2. Агентурна справа «Опричники».
Заведена на групу учасників ОУН та бійців УПА в с. Авратин Базалійського району (тепер – у Волочиській міській територіальній громаді). У розробці перебувало 15 осіб, зокрема:
– Ілля Стриганюк, 1896 р.н., уродженець і житель с. Пальчинці Базалійського (теперішнього Підволочиського) району Тернопільської області. Працював на власному господарстві.
– Улян Коцюр, 1889 р.н., уродженець і житель Авратина, колгоспник.
– Наталія Бугай, 1891 р.н., уродженка та житель Авратина, колгоспниця.
За даними МДБ, Стриганюк «ще за Польщі» здійснював переходи радянського кордону із завданнями розвідувального характеру. У 1940 р. займався формуванням у Тернопільській області повстанських загонів. У цей же час залучив до ОУН Коцюру та Бугай. Під час німецької окупації Стриганюк організовував поліцію у Базалійському районі.
На момент заведення агентурної справи Ілля Стриганюк займався збором розвідувальних даних для відділів УПА, що діяли в Тернопільській області, зокрема про «стрибків», різноманітні заходи радянської влади. Одночасно проводив роботу із залучення нових кадрів для підпілля.
Улян Коцюр та Наталія Бугай у міжвоєнний період неодноразово переходили радянсько-польський кордон, а на момент заведення агентурної справи збирали розвід інформацію та продукти харчування для повстанців.
3. Агентурна справа «Дністер».
В рамках справи обласним УМДБ було виявлено керівний склад Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН. Крім того, викрито більше 15-ти конспіративних квартир та ліквідовано Дунаєвецький надрайонний провід на чолі з Іваном Глевічем («Тернавою»).
Вінницька область
1. Агентурна справа «Букет».
В рамках розроблення цієї справи обласним УМДБ під псевдо «Оксана» було заагентурено учасницю місцевого підпілля ОУН. Співробітники радянських спецслужб отримали дані, що «Оксана» під час німецької окупації була зв’язковою і утримувачем конспіративної квартири обласного проводу ОУН.
Після негласного арешту, на допиті, вона повідомила, що у лютому 1942 р. познайомилася з членом ОУН Петерзіль, якою була залучена до ОУН й призначена зв’язковою й утримувачем конспіративної квартири. Євгенія Петерзіль (18.12.1909, Тернопіль – кін. 1942 р., Суми), досвідчена підпільниця, в’язень польської тюрми в Тернові, учасниця похідних груп, начальник суспільної опіки у Вінниці влітку 1941 р. Член Вінницького обласного проводу ОУН, де опікувалася жіночою сіткою. Влітку 1942 р. перейшла на Сумщину, де заарештована й розстріляна гестапо.
«Оксана» за завданням обласного провідника Левка Дівика (пізніше розстріляний німцями у Бабиному Яру) переховувала на квартирі оунівців, які приїздили з районів Вінницької області, потім організовувала їм зустріч з провідником.
У травні 1943 р. «Оксана» була заарештована гестапо, вислана до Німеччини, звідки як репатріантка повернулася до Вінниці у 1945 р. Під час допитів назвала до 40 відомих їй членів ОУН з обласного й районних проводів. Декого з них співробітникам МДБ вдалося одразу встановити у Вінниці.
Після цього агента «Оксану» направили на розробку агентурних справ «Букет» та «Подпольщики».
2. Агентурна справа «Повстанці».
В рамках розробки цієї справи було ліквідовано осередок ОУН, що діяв на Вінницькій міській електростанції. По справі заарештовані:
– Андрій Пасічник, 1909 р.н., уродженець с. Ситківці Тиврівського (Немирівського) району Вінницької області, кочегар.
– Максим Танасійчук, 1907 р.н., уродженець Ладижина, машиніст.
– Йосип Маляр, 1909 р.н., уродженець с. Велика Волиця Любарського району Житомирської області, кочегар.
Пасічник був залучений до ОУН у 1942 р. підпільником Бондаренком, від якого отримував літературу для поширення й отримав завдання розширювати кадрову базу ОУН. Виконуючи завдання залучив до діяльності Танасійчука й Маляра. Квартира ж Пасічника використовувалася для потреб підпілля.
Після повернення радянської влади вказані члени ОУН вирішили продовжувати самостійницьку діяльність, хоч і не мали на той час зв’язків із організаційними зверхниками. Після арешту, за їх свідченнями, було встановлено ще 7 членів ОУН, яких співробітники МДБ планували заарештувати найближчим часом.
3. Агентурна справа «Рейд».
Справа була заведена Самгородським райвідділком МДБ Вінницької області на групу українських націоналістів по с. Йосипівка Самгородського району (у 1957 р. приєднаний до Козятинського). «На олівець» потрапили:
– Михайло Бедриєвський (агентурна кличка по справі «Карась»), 1892 р.н., уродженець смт. Микулинці Тернопільської області, робітник цукрового заводу.
– Леонід Свинарчук (агентурна кличка по справі «Рєтівий»), 1920 р.н., нелегал.
– Олена Свинарчук (агентурна кличка по справі «Ганзя»), 1923 р.н., без визначених занять.
Підставою для заведення справи стали дані агентів «Майської», «Архипова» й «Іскри» про те, що вказані особи є членами ОУН й пов’язані із підпіллям на Західній Україні.
Завдяки агентурній роботі було встановлено, що «Карась» та «Ганзя» серед найближчого оточення проводять націоналістичну агітацію за створення самостійної України. За їх словами, здобуттю незалежності сприятиме війна Англії й США проти СРСР.
Також були зафіксовані неодноразові поїздки «Ганзі» у Львівську область, нібито з метою спекуляції. Та агент «Майська» повідомила в МДБ, що ці поїздки мали на меті зустрітися з «Рєтівим», який перебував на території Новомилятинського району (у 1959 р. приєднаний до Новояричівського) й у підпіллі займав керівну посаду.
«Майська» намагалася встановити безпосередній зв’язок із Леонідом Свинарчуком, використавши колишні інтимні стосунки. Та Олена повідомила, що він став надто обережним по відношенню до «східняків». Відповідно, до перевірки «Майської» на конкретних справах в оунівському підпіллі на місці, не дає згоду на приїзд останньої.
10 вересня 1946 р., повернувшись з чергової поїздки на Львівщину, Олена Свинарчук, по секрету, повідомила «Майській», що Леонід за завданням ОУН виїхав за кордон.
Разом із тим, співробітники МДБ підбирали нову агентуру для перевірки свідчень та діяльності «Майської».
Житомирська область
1. Агентурна справа «Бєглєци»
За цією справою вдалося ліквідувати провід ОУН та боївку УПА на території Червоноармійського (тепер – Пулинського) району. Проте арешту тоді уникнув керівник проводу Степан Сірик («Славченко») й продовжував діяльність в підпіллі.
Завербована по справі агент «Світлана» в скорому часі встановила, що Сірик переховується в с. Фраінвельд (?) Червоноармійського району у схованці, спеціально влаштованій на горищі сараю. Ці дані дозволили провести спецоперацію й заарештувати оунівця.
На допитах він надав свідчення, що до ОУН був залучений представником Житомирського обласного проводу «Соколом» в березні 1942 р. З часом очолив районний провід. У травні 1943 р. за завданням зверхника створив боївку з місцевих підпільників чисельністю в 30 осіб, які вели боротьбу з радянськими партизанами.
Після повернення радянської влади у березні 1944 р. Сірик перейшов до відділу УПА, створеного «Соколом», у якому знаходився до розбиття відділу наприкінці 1945 р.
На допитах Сірик назвав 26 відомих йому членів ОУН та бійців УПА, утримувачів конспіративних квартир, частина з яких були встановлені у Житомирській області. Завдяки цим даним вдалося, зокрема, заарештувати 8 членів ОУН з районного проводу.
