Він мріяв зробити свій альбом і презентувати його в музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького». Його фотоальбом – це своєрідний звіт перед людьми, друзями. Це спроба розбудити спогадами про людей, про значущі події, урочистості ностальгію за кращими часами. У збірнику фото відомих і простих людей краю, Львівщини,України, світу. Він не лише фіксував події, він намагався розкрити їх сутність, подаючи портрети, групові та сюжетні фото. Він квапився фіксувати життя. І багато встиг. А ми не встигли допомогти йому провести омріяну ним презентацію видання. Передмову до фотоальбому Йосифа Йосифіва написав Микола Посівнич, кандидат історичних наук. Йосифів довіряв молодим, просто значно молодшим. Альбом купують різні за віком люди: старші й молодші. Бо він про нас усіх.
Йосиф Йосифів народився у селі Раневичі 19 червня 1931 року, отримав вищу освіту за фахом інженера-механіка, тож свою трудову біографію пов’язав з Дрогобицьким долотним заводом, а згодом викладав у місцевому механічному технікумі. Довкола нього гуртувалася талановита, допитлива молодь, винахідники, раціоналізатори. Але не призначені зверху, а справжні. І він їх заряджав своєю невгамовною енергією. Йосифів завжди за когось хвилювався,переживав за справу, бо мав наче оголений нерв. Ним відчував життя. Був скупий на похвалу для інших і вимогливим до себе й до всіх. Йосифів-механік і Йосифів-патріот не терпів стану спокою. Тому не мирився з бездіяльністю, байдужістю.
Одразу з початком 90-х Й. Йосифів серед тих, хто відновлював українську владу в Україні, Галичині, в перших рядах творців та активістів духовного та національного відродження. Він один з 5-ти ініціаторів створення Конгресу Українських Націоналістів на Дрогобиччині, активний його популяризатор. Був автором багатьох націоналістичних ініціатив.
Друг Йосифів писав вірші, а у співпраці з Марією Прокопець і Романом Совяком створив не одну пісню. «На горі Маківці», «Про Славу Стецько», «Про Дарію Гусяк», «Про Ірину Сеник». У дрогобицькому видавництві «Коло» у 2005 році побачив світ нотний збірник «Повстанські орлиці. Пісні на прославу українських жінок». Ці пісні пам’ятатимуть, бо їх співали. Були й інші поетичні твори. Зокрема, на 5-ті роковини Юрія Борця (Пашковського) Й. Йосифів написав вірш-посвяту.
Велич духу, розуму і сили
Все дано тільки Богом,
І дано тільки тим людям,
Які це все у Бога заслужили.
Ці слова можна сказати і про автора, який цими днями відійшов від нас. Залишилися його вірші, пісні, діла учні та фотографії. У когось в шухляді, ним подаровані, на сторінках місцевих газет, у фотоальбомі.
Друзі й побратими глибоко сумують з приводу глибокої втрати і висловлюють щирі співчуття його близьким, рідним, знайомим у Львові, Києві, Дрогобичі, Раневичах. Світла пам’ять про Йосифа Йосифіва, патріота, націоналіста, людину з оголеним нервом житиме у наших молитвах за упокій його невгамовної за життя душі.
