«Білосніжка та сім гномів», «Піноккіо», слоник «Дамбо», корова “Кларабель” із «Міккі Мауса» та багато-багато інших фантастичних, казкових, мультиплікаційних героїв… Певен, не кожний в Україні знає, що їхнім творцем є українець. І, напевне, не кожний у Підгайцях знає, що створив їх наш великий земляк.
Один із найславетніших аніматорів світу, «Діснеївська легенда», володар «Оскара» Білл (Володимир) Титла прийшов на світ Божий в Америці, у Нью-Йорку, 25 жовтня 1904 року, куди, зламом століть, із міста під Гаєм, перебралися його батьки Петро та Марія. Як і тисячі інших українців, шукали вони ліпшого життя за великою водою. У Підгайцях залишили хату на Боднарській. Старшого віку міщани мають пам’ятати її, із глини, простояла напроти хірургічного відділення районної лікарні до 80-х років минулого століття.
Бідила, спершу, родина й за океаном. Аби заробити на хліб для сім’ї, Петро Титла, за дріб’язковий заробіток, цілими днями виготовляв на заводі бочки для риби. Видко, то був його хист ще з Підгайців, про що засвідчує назва вулиці, на якій мешкали. Так само, з Підгайців привезли вони з собою виняткову набожність. Родинні молитви. Часте відвідування храму. Титли у всьому покладалися на Божу волю. І Всевишній воздав їм…
Вважається, що саме під час молитов і Богослужінь, які ще не зовсім розумів маленький Білл і якому було доволі скучно, він почав малювати у своїй уяві казкові світи. Відтак, копіював комікси, з’явилися перші його малюнки. Остаточно вплинула на нього анімаційна стрічка Вінзора Маккея «Генрі Динозавр», на яку його, дев’ятирічного, повела мама.
Потяг до мистецтва не переважила навіть вища школа. Після року навчання Білл залишив її і став вивчати індустріальний дизайн. У шістнадцять років створив титульні написи для компанії «Paramount Animation Studio». Вже тоді він помітно виокремлювався талантом. Про нього стали говорити дедалі частіше. Влаштувався у «John Terrys Studio», де у короткий час став заробляти найбільше з-поміж інших. Звідтоді його родина забула про скруту…
Міцно ставши на ноги, маючи вже певне ім’я і достаток, Білл Титла відправився в Європу. Студіював в Парижі скульптуру і малюнок у знаного Бордмана Робінсона. Далі – Варшавська школа мистецтв. Саме тоді, другою половиною двадцятих минулого століття, побував у Підгайцях. Очевидно, мав зустрічі із рідними, вклонився могилам предків. Чисельні поховання родини Титлів є ліворуч від головної алеї цвинтаря.
Білл Титла дуже шанував свій рід, культуру свого народу, його історію. Народжений у З’єднаних Штатах Америки, він чудово володів рідною мовою, не цурався нічого українського.
А ще був він надто самокритичним. Після півторарічного перебування в Європі, вельми розчарувався у своїх здібностях. Вважав, що ніколи не сягне рівня майстрів Старого світу. Видко, тому і став генієм у своєму ремеслі.
У Нью-Йорку став до праці у престижній студії «Terrytoons». Високі гонорари вже не задовольняли. Переймався низькопробністю мультфільмів. Але тримався роботи, бо лютувала тоді велика економічна криза, знана як Велика депресія. У Штатах діялася із 1929 до 1933 років.
Щойно вона закінчилася, 1934 року, Білл Титла переїхав до Голлівуду і став працювати у «Walt Disney Animation Studios». Звісно, його майже відразу оцінили й залучили до головних проєктів. Тоді у казковий світ мультиплікаційних героїв увійшли його «Білосніжка та сім гномів» і «Піноккіо».
Інший шедевральний витвір Титли – слоненятко «Дамбо», побачило світ трохи згодом, коли, 1938 року, після одруження на акторці Адрієн ле Клерк, у молодого подружжя народився син Пітер, який був за взірець для створення цього персонажу.
У часи Другої світової, 1943 року, Білл Титла перейнявся долею звільнених через фінансову кризу працівників, підтримав їхній страйк і змушений був покинути студію Волта Діснея (на світлині Білл Титла і Волт Дісней). Супроти самого власника він не тримав зла. Але був людяний, справедливий. Завжди шкодував про свій відхід. Були спроби повернутися, але марні.
Другий його прихід у «Terrytoons» зумовив появу знаних образів «Лілу», «Ендрю», привида «Каспера».
Як і всі творчі люди, Білл Титла страждав на депресію. Очевидно, докучала самокритичність, думки про недостатню самореалізацію. У кращий світ відійшов 29 грудня 1968 року. Мало наміряно було йому жити, але створив для багатьох грядущих поколінь.
У пам’ять про нього, 2005 року, дружина видала книжку «Діснеївський гігант», а родина Титлів спонсорувала реставрацію львівської академічної бібліотеки.
Річ ясна, світової слави мистець Білл (Володимир) Титла заслуговує на добру згадку. На державному рівні. За відновлення поважного закладу місто Лева мало б назвати його іменем вулицю чи, скажімо, поставити у дворі бібліотеки його погруддя.
Але, найперше, віддати належне мали б наші Підгайці. Неабияк тішилися б підгаєцькі діти алеї казкових персонажів їхнього славетного земляка у міському парку. Або. Нині маємо Сонячну, Спортивну чи може ще якусь Меліоративну вулиці. Або, навіть, вулиці поважних українців, які у нашому місті ніколи не були і нічим до нього не спричинилися. Дуже сподіваюся на вшанування Білла Титли, яким захоплювався, та й захоплюється, світ. Певен, дедалі більше людей знатимуть про його підгаєцьке коріння. Зокрема, якщо знайдемо у себе вулицю для його імені. Імені людини світової слави із маленького українського містечка. Із НАШОГО міста!
Григорій Жибак, Підгайці
