Таку назву мав «круглий стіл» у Полтавській академії неперервної освіти (ПАНО) ім. М. В.Остроградського. Лейтмотивом зібрання стала думка про необхідність донесення правди про геноцидний характер голодомору. Освітяни мають усвідомити, що наративи, які вони несуть в учнівську та студентську аудиторію, заходи та уроки з теми Голодомору мають бути наповнені не пафосом, а конкретикою, спираючись у викладанні теми на матеріали про ті страшні події на Полтавщині. Заступник начальника Полтавської ОВА Антон Чубенко підкреслив: «Необхідно максимально демонструвати інформацію про Голодомор на цифрових платформах, якими користується молодь, активізувати просвітницьку роботу з учнями, студентами. Свідки злочинів 1932–1933 років відходять у засвіти, натомість сьогодні бачимо нові злочини того ж ворога. Український народ століттями відчуває цю екзистенційну боротьбу з росією. Треба, щоб не тільки ми пам’ятали і відчували, як нам важко, треба, щоб ця інформація була мультиплікована для всіх. Наше завдання – освітян, Українського інституту національної пам’яті, краєзнавців, – максимально поширювати історичну правду».
Про шлях, який пройшли українці до усвідомлення геноцидного характеру Голодомору, нагадав присутнім представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області (співробітник Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах та підвідомчих установ) Олег Пустовгар: «Маємо говорити молоді, що 2006 року лишень 47 % українців вважали Голодомор геноцидом (така була сила впливу тоталітарної ідеології), а вже 2024 – 97 %. Також Пустовгар висловив думку, що українці у 20 столітті зазнали страшних спроб з боку Москви вбити Українську націю голодоморами, війнами, репресіями, але потрібно розглядати 20 століття ще і як століття безперервної боротьби і перемог. Це стосується і 21 століття. Одне із гасел УІНП – «Голодомор не зламав», адже варто розповідати правду про тих, хто вижив і зміг створити низку важливих сенсів в історії, культурі – Олесь Гончар, Василь Барка та інші.
На круглому столі продемонстрували 20-хвилинний відеоматеріал «Чому голодомор став можливим», який створено у межах відепроєкту УІНП Інституту «Відеоісторія» (це цикл відеолекцій від УІНП про події історії України в ХХ столітті). Учасники круглого столу висловили позицію, що цю відеолекцію варто показувати у школах, ліцеях, вищих навчальних закладах Полтавщини. Адже у відео розповідається, що Кремль мав на меті придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення українських селян. Способом реалізації геноциду став штучний масовий голод, спланований у Москві керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу.
Про свої наукові дослідження Голодомору 1932–1933 рр. на Полтавщині розповів керівник «Науково-редакційного підрозділу-центру по дослідженню історії Полтавщини» Полтавської обласної ради Олександр Білоусько. Він представив свій внесок у вивчення цієї теми на прикладі підручника «Історія Полтавщини» для 10 класу та унікальної книги – «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Полтавська область». Поділився спогадами своєї родини про Голодомор-геноцид 1932–1933, що забрав 10,5 млн життів. «Зараз ми переживаємо ще один геноцид, але забувати попередній не можна», – наголосив краєзнавець.
Заступник директора – начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт розповів про дистанційні можливості Полтавського державного архіву, якими можуть скористатися вчителі та діти для наукових робіт, досліджень МАН, написання статей, адже документи ДАПО стрімко оцифровуються за допомогою американських партнерів, і Полтавський державний архів – один із лідерів в Україні за діджиталізацією матеріалів. Також пан Тарас підкреслив ґрунтовність книги «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Полтавська область», у підготовці якої брав участь. «У книзі сотні сторінок із прізвищами людей, які загинули від голоду на Полтавщині. Але навіть сьогодні мені надходять листи від громадян із приводу доповнення цього тому новими прізвищами», – поділився краєзнавець та висловив сподівання, що згодом книгу буде доповнено.
Учитель історії Комунального закладу «Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського Полтавської міської ради Полтавської області» Едуард Фісун актуалізував тему геноциду 1932–1933 років, порівнявши її із сучасними геноцидними практиками, які росія застосовує до дітей на окупованих територіях, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права. Пан Едуард вважає: саме приклади того, що сталося з їхніми однолітками, допомагають його учням і ученицям зрозуміти геноцидний характер дій рф.
До обговорення долучився викладач історії Фахового коледжу управління, економіки і права, кандидат історичних наук Дмитро Стаценко, висловивши думки про методику викладання дітям подій 20 століття на Полтавщині.
Модерував захід директор ПАНО ім. М.В. Остроградського Віталій Зелюк. Він наголосив, що академія працює з учительством, але у фокусі її діяльності – учнівство. Важливо, щоб національна пам’ять залишалася у свідомості молодого покоління, якому розбудовувати майбутню країну-переможницю – Україну.
За матеріалами сайтів ОВА і ПАНО
