Впродовж двадцяти п’яти років історія українського визвольного руху середини ХХ ст. не втрачає свого значення та актуальності через полярність її сприйняття різними суспільними групами. Відчутнішим це стало у сучасну пору, коли Україна змушена вести кровопролитну війну проти російсько-терористичних військ, а націотворчій концепції побудови держави протиставляється цілком протилежна – тоталітарна, імперська, коли тематика ОУН і УПА стала черговий раз каменем спотикання між українським народом та його поневолювачем – Росією.
15-18 вересня у Львові пройшов 23-й Форум видавців, на якому були представлені видавці з усіх куточків України та з-за кордону. Як не дивно, але цьогорічне книжкове дійство мало тішило читачів новинками з історії ОУН та УПА. Серед небагатьох новинок вирізнялася монографія кандидата історичних наук, наукового співробітника Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, директора Центру незалежних історичних студій Михайла Романюка «Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937-1953)», у якій на основі всебічного аналізу та узагальнення доступних джерел і матеріалів досліджено процес становлення і функціонування Золочівської округи ОУН в окреслений період. Відтворено структуру окружного та підлеглих йому проводів ОУН, процес її формування та реорганізації, розкрито місце округи в системі національно-визвольного руху, її роль у керівництві збройною боротьбою в регіоні. Розшифровано сотні псевдонімів учасників національно-визвольної боротьби та криптонімів організаційних одиниць підпілля, встановлено керівний склад окружного та підлеглих йому проводів ОУН, принципи їх формування. Підраховано чисельність та втрати збройного підпілля ОУН Золочівської округи у 1946–1953 рр. З’ясовано особливі риси Золочівської округи у порівнянні з іншими подібними утворенням на території поширення збройного підпілля ОУН та УПА. Охарактеризовано основні форми і методи боротьби націоналістичного підпілля проти польського, німецького та радянського окупаційних режимів, ключовими елементами яких була пропагандивна (усна та друкована) та бойова діяльність (наскоки, засідки, рейди, обстріли, диверсії, акти індивідуального терору). Окрема увага приділена питанню поборювання українського визвольного руху на теренах Золочівської округи ОУН репресивно-каральною системою окупаційної влади, особливості застосування агентури та спеціальних засобів у боротьбі з підпіллям.
Золочівська округа ОУН проіснувала 16 років: від створення у листопаді 1937 р. – і до ліквідації у березні 1953 р. її керівного центру. У структурі збройного підпілля ОУН вона входила до складу Львівського обласного/крайового проводу ОУН, а в структурі УПА – Львівської воєнної округи «Буг». За час свого функціонування округа пройшла складний еволюційний шлях: від малочисельної організаційної сітки з декількома сотнями членів – до багатотисячного збройного підпілля, яке впродовж десяти років вело боротьбу проти радянського окупаційного режиму.
У період максимального розвитку, який припадає на 1948–1949 рр., Золочівська округа ОУН об’єднувала дев’ять районів за діючим тоді адміністративним поділом: Бродівський, Буський, Глинянський, Заболотцівський, Золочівський, Краснянський, Олеський, Підкамінський та Поморянський. За сучасним адміністративно-територіальним устроєм це територія Бродівського, Буського, Золочівського і частково Перемишлянського районів Львівської області.
Видання книги було б неможливим без підтримки фундаторів: Меморіального фонду ім. Левка і Марійки Бабіїв Канадського інституту українознавчих студій та Голови Світової ліги українських політичних в’язнів Богдана Качора з Нью-Йорку.
Михайло Пасічний
