Ще один наш. Грицько Сидельник. Зі Старощербинівської станиці. Кубань. Повстанець. Перший з лівого краю такий високий стоїть. В 1921 році зі своїми козаками – 12 вершників – зарубав 250 чекістів – увесь червоний каральний загін.
Я би вважав, що це вигадка, якби не знайшов спогади і архівні матеріали у самих червоних… Щоправда, він був поранений під час бою, бо червоний командир встиг розвернути кулемет на тачанці і прострілити йому плече, але Сидельник його швидко зарубав. Єдиним живим залишився фельдшер при червоному загоні. Він трохи підлікував Григорія і його відпустили. Але поки він дійшов до станиці, то збожеволів. Повстанці Сидельника не стріляли, просто рубали. 12 проти 250… І вони перемогли. Потім вони поїхали до монастиря, відмолювати свої гріхи за всі смерті, які спричинили. На фото вони.
«А на чоботях ще грязюка залишилася?» – сміявся із Грицька батько. Сидельник міг заїжджати у станицю чи місто сам і червоні просто панічно розбігалися. Ця безпечність його і згубила. Отамана застрелив станичний комісар з-за паркану, коли Сидельник їхав по станиці із двома своїми козаками. Труп Сидельника «урочисто» спалили комісари. І довго розкидували його обгорілі кістки навколо станиці. Хіба що не гризли…. а може і гризли… За три дні приїхали повстанці і зарубали вбивцю отамана. А потім десь зникли… Отака історія нашого народу…
Дмитро Білий
