26 листопада виповнилося 110 років з дня народження Степана Галамая, члена ОУН, українського правника, громадського діяча, редактора газети «Шлях Перемоги» та часопису «Визвольний Шлях».
Степан Галамай народився 26 листопада 1913 року у селі Івачів Зборівського повіту Галичини (тепер – Тернопільський район Тернопільської області). Навчався у гімназіях Золочева й Тернополя, у 1931 році закінчив польську гімназію, а у 1934-му – правничий факультет Львівського університету. У 1941-му році Степан Галамай здобув докторат в Українському вільному університеті у Празі.
Від 1930 року – в Організації Українських Націоналістів, мав псевда С.Г. Ламай, С. Беркут. Був переконаний у твердості й життєздатності Організації, наголошував що ця сила зродилася «у високій моральній суворості й ідеалізмі відданих кадрів, що їх ОУН вишколила і загартувала мов залізо в горнилі боротьби проти ворогів української нації, яких ніколи не бракувало в цілій нашій історії. Завдяки фанатичним кадрам ідея революційної боротьби за державне визволення стала незнищенною силою народних мас».
Степан Галамай був районним провідником ОУН у селі Плугів на Золочівщині, а у 1934 – листопаді 1937-го керував Львівською окружною екзекутивою ОУН. Паралельно з цим, Степан Галамай працював (до 1936-го року) у селянському часописі «Нове село», який мав на меті згуртувати українське селянство й зміцнити його національну свідомість і давати практичні поради для ведення господарства.
За приналежність до ОУН 24 листопада 1937 року Степан Галамай був заарештований польською поліцією й засуджений польським судом до 3 років ув’язнення. Вийшов на волю після розвалу Польщі 15 вересня 1939 року. Був комендантом табору колишніх політв’язнів у Кракові.
Степан Галамай належав до когорти тих, хто стояв при початках діяльності бандерівської ОУН, брав участь у роботі Другого Великого Збору Організації, що відбувався 31 березня – 3 квітня 1941 року у Кракові. Був секретарем Проводу ОУН у липні – вересні 1941 року, пізніше – член Політичної комісії при Проводі (вересень 1941 – 1942 роки) – вишкільний референт. Далі, у 1942-1944 роках Степан Галамай був керівником філії «Українбанку» в Ярославі.
Після закінчення Другої світової війни Степан Галамай перебував у західній зоні Німеччини. Належав до головної управи Центрального представництва української еміграції в Німеччині, був керівником організаційного відділу. Від 1948 року – асистент професора Юрія Панейка в УВУ в Мюнхені.
На еміграції продовжував свою діяльність у націоналістичному русі. У 1945-1948 роках був референтом суспільно-політичної діяльності Теренового Проводу ОУН Німеччини, опісля до 1950-го – тереновий провідник. Член Проводу ЗЧ ОУН і Проводу ОУН, де керував суспільно-політичною референтурою. Був керівником Головної Ради ОУН.
У 1950 році Степан Галамай емігрував до США, студіював економіку в Університеті Сетон-Голл та бібліотекознавство в Університеті Ратґерса (штат Нью-Джерсі). Від 1966 року був директором бібліотеки Університету Сетон-Голл.
У 1970-1975 роках був редактором бандерівської газети «Шлях Перемоги», а у 1977–1979 – головний редактор журналу «Визвольний Шлях» (Лондон).
Степан Галамай очолював Головну Управу ООЧСУ – Організації оборони чотирьох свобід України (США). Був редактором організаційного видання «Вісник». ООЧСУ була створена 27 жовтня 1946 року на конференції представників різних українських організацій Америки в Нью-Йорку. Засновники цієї організації виступали за державну самостійність та незалежність України в контексті проголошених головних чотирьох свобод: слова, віросповідання, свободи від страху та злиднів. Ці чотири великі принципи дають можливість кожній нації вести боротьбу за своє визволення, як в політичному, так і в культурному та соціальному відношенні.
Від 1983 року мешкав у Канаді, а у 1992-му повернувся в Україну. Автор брошур «Причини нашої програної» (1935), «Природні багатства України» та «Підземні багатства України» (1936). Його книжка «Боротьба за визволення України. 1929–1989» побачила світ двічі, 1991 року у Торонто та 1993-го – у Львові. Ця книга – своєрідне поєднання наукового дослідження та особистих рефлексій та спогадів автора. Головна ідея – боротьба за Україну, від давнини і до кінця ХХ століття. З усіма ворогами, без компромісів із совістю.
Автор був учасником українського націоналістичного руху. Був не лише очевидцем знакових подій, але й їх зачинателем. Жив і творив разом з велетами духу. У 2003 році у Львові було опубліковано книгу безпосередньо спогадів Степана Галамая «У боротьбі за Українську державу», без сумніву цікавий і важливий документ епохи.
Помер Степан Галамай у Львові 7 квітня 2004 року.
Юрій Щур
