Про це на засіданні комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам’яті українського народу на території Лютенської територіальної громади Миргородського району доповіли та надали необхідну фотофіксацію представники Рашівського старостинського округу. Головував на засіданні Лютенський сільський голова Володимир Омельченко.
Засобами он-лайн відеозвязку участь у засіданні комісії також взяв представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар. Він наголосив на необхідності виконання статті 5. п. 4 закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій № 235 від 26.03.2024., згідно з яким об’єкти «Братська могила борців за владу Рад» (територія с. Лютенька, лісництво) та «Братська могила борців за владу Рад» (с. Рашівка) визнані такими, що «не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України». Тож на вимогу небайдужих мешканців села Рашівка, що належить до Лютенської громади об’єкт «Братська могила борців за владу Рад» прибрано з центральної зони цього населеного пункту.
Тепер -центральна зона Рашівки, де було поховання ленінців
На засіданні комісії також затверджено протокольне рішення щодо офіційного звернення до державного підприємства «Ліси України» з приводу вжиття заходів щодо об’єкту «Братська могила борців за владу Рад» у Лютенці та передачі його окремих елементів, що складають історичну цінність для дослідників, до фондів Лютенського краєзнавчого музею.
«Об’єкти звеличують учасників встановлення совєтської влади на території Української Народної Республіки. Використання та пропаганда символіки комуністичного тоталітарного режиму та російської імперської політики заборонені. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» під усунення з публічного простору підпадають «пам’ятники, що увічнюють історичні події, пов’язані із втіленням російської імперської політики; присвячені особам, які брали участь або сприяли реалізації імперської політики». Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та органи місцевого самоврядування повинні здійснити демонтаж «пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених подіям, пов’язаним із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті». У даному випадку мова йде про територію сіл Рашівка і Лютенька. Відповідно до статті 5. п. 4 деколонізаційного Закону за рішенням сільської ради, військової знак, що символізує російську імперську політику, розташований за межами кладовища, демонтується (переноситься) з публічного простору», – пояснив норми законодавства Олег Пустовгар.
Довідково:
На Полтавщині досі, всупереч законодавству, у багатьох населених пунктах бовваніють поховання, могили, надгробні знаки колаборантам. Масштаб маркування публічного простору похованнями ворогів України суттєвий. Лише на території Полтавської області налічується 89 незаконних об’єктів. З них: у Лубенському районі— 7, Миргородському— 34, Полтавському— 37, Кременчуцькому—11.
Прикладом для громад Полтавщини є Полтавська міська, яку очолює Катерина Ямщикова: торік обласний центр очистили від «Братської могили борців за владу Рад», розташованої в центральній зоні Полтави, у Шевченківському парку (колишня назва-Петровський звеличувала московського царя, ката України Пьотра I) — місці відпочинку тисяч полтавців поруч із Полтавським обласним краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського та пам’ятником Тарасові Шевченку авторства Івана Кавалерідзе. Зазначене поховання відбулося у 1919 році. Могилу було внесено до держреєстру як «пам’ятку історії» в часи СРСР, у квітні 1982 року. Надгробний знак у вигляді плити з чорного граніту та напису «Загинули в боротьбі з «петлюрівськими бандами» глорифікував Анатолія і Пьотра Літвінових. Обидва-червоні бандити: один був уповноваженим карального репресивного органу влади більшовицької росії— Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК), яка за декретами Владіміра Лєніна впроваджувала політику «червоного терору»; інший керував полтавським відділенням продбюро, що було ланкою ленінської продразверстки; брати Літвінови, силоміць відбирали у селян хліб, прирікаючи їх на голодну смерть. Під час одного такого рейду на Миргородщину українські повстанці, які симпатизували Симону Петлюрі і чинили опір продрозверстці, ліквідували Літвінових. Згідно із даними краєзнавиці Людмили Розсохи, ліквідацію ворогів УНР Літвінових здійснили у Миргороді, 4 квітня 1919 року учасники антибільшовицького українського петлюрівського повстанського загону під проводом Сергія Дубчака. 28 серпня 2024 року на засіданні виконавчого комітету Полтавської міської ради прийнято рішення про ексгумацію та перепоховання решток Літвинових на комунальному цвинтарі села Івашки Супрунівського старостинського округу Полтавської міської громади. Рішення виконало 30 серпня 2024 року комунальне підприємство «Декоративні культури» (демонтаж плити та огорожі) і «Спецкомбінат ПРО», який має дозволи на ексгумаційні роботи у межах законодавства про поховальну справу.
Суттєва кількість комуністичного ідеологічного мотлоху розташована у парках, поруч із адміністративними будівлями, старостатами або навчальними закладами. Так досі звеличуються ті, хто перейшли на бік червоної росії, які долучилися до Червоної Армії, які зрадили свою державу – Українську Народну Республіку або брали участь у масових кремлівських геноцидних вбивствах голодом українських селян– при Леніну і Сталіну. «Йдеться про один із найбільш підступних, витончених і вкрай ганебних проявів маркування публічного простору, яке лишилося нам ще від часів імперії зла-СРСР. Ці об’єкти очорнюють Симона Петлюру та легітимне військо нашої тодішньої держави – Армію УНР, славну попередницю сучасних ЗСУ. Також написи на надгробних знаках нерідко суперечать Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»», – наголосив Олег Пустовгар.
Ці споруди, на жаль, дотепер є класикою комуністичної пропаганди. На них можна вгледіти найрізноманітнішу маячню. Скажімо, написи про «учасників громадянської війни». Нині теж мало що змінилося, росія завжди маскувала брехнею про «громадянську війну» свої вторгнення в чужі країни. Наприклад, окупацію Донецької і Луганської областей і створення терористичних ДНР/ЛНР ворожа пропаганда з 2014 року і аж до так званої СВО, тобто до повномасштабного російського вторгнення називала «гражданской войной на Украінє». Ці надгробні споруди так званим «борцям за владу Рад» містять написи й про «жертв куркульського терору». Справді, Полтавщина у 20-х роках минулого століття вирувала повстаннями селян, які не мирилися із ленінською продрозверсткою, примусами до колгоспів. У Державному архіві Полтавської області зберігається чимало документів-чекістських донесень, у яких зазначається буквально таке: «настрій селян петлюрівський». Для того, щоб приховати, стерти із народної пам’яті свої злочини влада червоної росії/СРСР і маркувала простір подібними пам’ятними знаками активістам ВЛСКМ, червоноармійцям, комнезамівцям, більшовикам, які виконували декрети Владіміра Ульянова (Лєніна) про червоний терор, грабуючи селян, а непокірних розстрілюючи.
Представництво УІНП в Полтаві
